Існує не лише причини розвитку цього патологічного процесу, а й фактори, які є провокаторами виникнення вульвіту.
До них відносять:
В етіології розвитку цього захворювання існує безліч причин, їх наявність не свідчить про те, що жінка занедужає саме на цю патологію. Але при ослабленні організму і в сукупності з факторами ризику вони призводять до розвитку цієї патології.
Прийнято виділяти такі причини:
Особливо слід зазначити, що це захворювання можуть спричиняти інфекції (стафілококи, стрептококи, гриби роду candida). А також у патогенезі вульвіта може спостерігатись присутність венеричної інфекції (хламідії, трихомонади, гонококи, вірус мікоплазми).
Клінічна картина при цьому захворюванні дуже різноманітна. Але найчастіше жінки не приділяють уваги симптомам, які свідчать про наявність вульвіта, і вважають, що це розвиток якогось простудного процесу.
При гострій формі відзначаються такі ознаки:
При хронічній формі даного патологічного процесу симптоматика не є яскравою, і найчастіше жінка не звертається до жіночої консультації. Розпізнати захворювання та встановити точний діагноз допомагають щорічні медогляди.
Хронічний вульвіт супроводжується такими симптомами:
Слід пам'ятати, що в хронічній фазі захворювання і в період ремісії симптоми можуть зникнути. Тому правильний діагноз може встановити лише лікар.
Для цієї патології характерна наявність трьох форм вульвіту:
За етіологією вульвіт може бути:
Також вульвіт може бути:
Цей патологічний процес класифікується залежно від виду захворювання в різному віці:
Вульвіт у жінок, в якій би формі він не розвивався, не призводить до смерті.
Але якщо його вчасно не розпізнати, і не почати терапії, можуть виникати різні ускладнення:
Щоб виявити це захворювання, перше, що потрібно зробити, це звернутися до лікаря гінеколога.
Після ретельного збору анамнезу та вислуховування скарг пацієнтки лікар приступає до піхвового дослідження.
Як правило, встановлення діагнозу не викликає труднощів. При огляді спостерігається набряклість великих та малих статевих губ, їх почервоніння.
Також можна побачити характерні виділення та зміни епітеліального шару.
При пальпаторному дослідженні спостерігається болючість та збільшення регіональних лімфатичних вузлів.
Після цього відбувається забір матеріалу на гістологію та на бактеріальний посів. При проведенні цих аналізів стає відомим вид збудника, та його чутливість до антибактеріальних препаратів.
Як додаткові методидослідження можуть застосовуватись:
Для того, щоб позбавитися повністю цього захворювання, необхідно провести комплексне лікування, з комбінуванням різних фармакологічних препаратів.
Жінці слід звернутися до жіночої консультації до гінеколога, або до шкірно-венерологічного диспансеру до венеролога:
Важче лікувати вульвіт у вагітних жінок, тому потрібно дотримуватись усіх заходів профілактики в цей період. Дуже складно виробляти терапію на тлі всіх триместрів, оскільки вживання та використання антибактеріальних, і багатьох антисептичних та протиалергічних препаратів у цей час є вкрай небажаним. Такий тандем може негативно вплинути на здоров'я майбутнього малюка.
Для лікування жінок з підгострою формою вульвіту гарний ефект і позитивна динаміка спостерігається при використанні голкорефлексотерапії. Крім цього, у цьому періоді використовуються фізіотерапевтичні процедури та грязелікування.
При хронічних формах вульвіта використовуються такі ж методи лікування, як і при гострому, єдиною відмінністю можна вважати тривалість лікування та збільшені дози препаратів.
Крім обмеження сексуального життя, на весь період лікування, не рекомендується відвідувати:
При розвитку вторинного вульвіта є деякі особливості в лікуванні цього захворювання.
Домогтися повного лікування цієї хвороби, можна лише тому випадку, якщо усунути патологічний процес, що лежить в основі цієї хвороби.
Якщо, наприклад, причиною є венеричні захворювання, то вульвіт їх симптом. Він зникне тільки в тому випадку, якщо буде вилікувано основну інфекцію.
Первинний вульвіт може частіше з'являтися у дитячому та юнацькому віці на тлі інших хвороб чи механічних травм. Для лікування використовуються методики, як і при терапії гострого вульвіта.
При лікуванні цієї патології останнім часом часто вдаються до використання рецептів народного лікування. Їх застосування не дає гарантованого ефекту від лікування вульвіту. Але при правильному застосуванні лікарські трави допомагають швидше вилікуватися від цієї недуги.
При використанні лікарських трав та плодів цілющих рослин необхідно проконсультуватися з лікарем, щоб узгодити їх застосування з антибактеріальними та протимікозними препаратами. Це необхідно зробити, тому що багато лікарських трав, при їх неправильному використанні можуть призвести до зворотного ефекту, і посилити перебіг хвороби.
Лікарські трави можуть застосовуватись:
Рецепти:
Профілактичні заходи носять не складний характер, їх слід застосовувати, починаючи з дитячого віку. Оскільки вульвіт у ранньому періоді життя може призводити до неможливості зачаття дитини.
Щоб запобігти розвитку цього процесу кожній жінці необхідно:
Вульвіт у жінки не призводить до смерті. Але він здатний доставляти багато дискомфорту у звичайному та сексуальному житті. При розвитку необхідно терміново звернутися до гінеколога, який поставить точний діагноз, і встановить причину його виникнення.
Лікувати вульвіт самостійно, в домашніх умовах не можна, оскільки самолікування призведе до недолікування цієї патології та розвитку небажаних побічних ефектів. Особливо це страшно, коли захворювання відбувається в ранньому дитячому віці.
Тільки дотримання правильного доглядуза тілом, та особистої інтимної гігієни дозволить уникнути розвитку цієї патології.
Вульвіт – це запалення, що у зовнішніх жіночих статевих органах (вульве). Однією з найчастіших причин, з якої жінки різного віку звертаються до гінеколога, є саме вульвіт. МКБ-10 виділяє 3 форми перебігу хвороби: гострий, підгострий та хронічний вульвіт, відносячи всі ці форми до інших запальних захворювань вульви під кодом N76.
Згідно з даними гінекологічної служби, запальні захворювання, які виявляються у віці до 9 років у дівчаток і після 55 років у жінок, локалізуються переважно у вульві та піхві. У віці до 9 років частота виникнення вульвітів та вульвовагінітів становить близько 60-70%, а після 50 років близько 30%. У 30% випадків у підлітковому віці причина вульвіту полягає у грибах роду «Кандида», а у 15% причиною є бактеріальна інфекція (так званий бактеріальний вагіноз). Серед бактерій, що викликають бактеріальний вульвіт у жінок, виявляються стафілококи, кишкова паличка та стрептококова флора.
Насамперед вульвіти класифікуються за перебігом захворювання (відповідно до МКХ-10):
При хронічній формі вульвіту практично завжди приєднується урогенітальна мікст-інфекція, коли на наявний вульвіт накладається інше запальне захворювання. Прикладом може бути приєднання вагініту чи цервіциту, рідше – ендометриту.
Залежно від патоморфологічних змін у слизовій оболонці вульви також виділяють 3 види вульвіта:
Слід зазначити, що виразковий вульвіт проявляється появою ерозивних змін і виразок після розчісування зовнішніх жіночих статевих органів і нерідко пов'язаний з неадекватною гігієною, а атрофічний вульвіт у дітей може бути ознакою ослабленого імунітету або гормональних порушень.
У прямій залежності від того, яка причина викликає запалення у зовнішніх жіночих органах, виділяють 2 види вульвіту:
Бактеріальний вульвіт у більшості випадків викликається стафіло-і стрептококами, трихомонадами та хламідіями, герпетичною інфекцією та кишковою паличкою. Може виникати у будь-якому віці.
Кандидозний вульвіт, який викликається кандидозними грибками, частіше виявляється у дитини в підлітковому віці та у жінок фертильного (дітородного) віку.
Також вульвіти, залежно від збудника запального процесу ділиться на:
Існує ще така форма запального захворювання, як алергічний вульвіт (він же атопічний вульвіт). Причиною цього є підвищена чутливість організму до алергену, який може бути як екзогенним (харчові продукти), так і ендогенним (власні тканини організму). Виникнення атопічного вульвіту може бути симптомом того, що організм схильний до виникнення алергічних захворювань, і ризик їх виникнення дуже високий, особливо якщо такий вульвіт спостерігається у віці до 3 років.
Крім цього виділяють вульвіт при вагітності, коли протягом усього терміну вагітності жінка схильна до високого ризику інфікування або загострення хронічних захворювань (цистит, цервіцит, ендометрит та інші). Ризик пов'язаний з тим, що в період вагітності організм матері помітно виснажується, і імунні механізми слабшають, що дає відмінний ґрунт для розмноження бактерій.
Вульвіт - хоч і не смертельне захворювання, але при занедбаності процесу, неправильному і неадекватному лікуванні (необхідно проводити антибактеріальне лікування маззю, призначати протигрибкові препарати і т.д.), переході гострого вульвіта в хронічний можуть з'являтися різні ускладнення.
Вульвіти, що спостерігаються у дівчаток до статевого дозрівання, найчастіше ускладнюються появою про синехій, або спайок. Синехії є спайковим процесом (грубо кажучи – зрощення) між двома малими статевими губами, а також можливе зрощення великих статевих губ з малими. Якщо вчасно не виявити зрощення або не помітити вульвіт у немовляти або дитини до статевого дозрівання, це може спричинити порушення дітородної функції майбутньої матері аж до безпліддя. Вульвіт у немовляти, крім інфекційних та травматичних факторів, найчастіше зумовлений анатомо-фізіологічними особливостями жіночих статевих органів: розкриття великих статевих губ досить широке, pH середовища у піхві висока, що знижує захисний бар'єр та сприяє тому ж інфікуванню. В результаті вагініту запальний процес зі слизової оболонки піхви може поширитися на зовнішні статеві органи, і у немовляти виникає вульвіт.
Крім цього, за відсутності лікування або неправильно підібраної терапії може розвиватися гнійний вульвіт, який даватиме клінічну картину інтоксикації, збільшення розмірів зовнішніх статевих органів, появи гнійних вогнищ (при сильному прогресуванні).
Також за наявності у жінок ендокринних порушень чи захворювань, наявному дисбактеріозі вульвіт може ускладнюватися кандидозним уретритом, гострим та хронічним циститом, ендометритом та цервіцитом. Недолік таких захворювань може створювати «порочне» коло, коли інфекція із зовнішніх статевих органів призводить до запалення, наприклад, сечового міхура (цистит), а цистит, у свою чергу, провокує повторне зараженнявульвітом.
При виявленні клінічної картини та симптомів вульвіту необхідно насамперед звернутися до жіночої консультації за місцем проживання та записатися на прийом до лікаря-гінеколога, який зможе провести діагностику вульвіту та призначити необхідне лікування. За наявності синехій може бути показано хірургічне лікування, яке також буде рекомендоване дільничним гінекологом, тому немає необхідності одразу йти до гінеколога-хірурга.
У деякій літературі можна зустріти інформацію, коли термін вульвіту використовується при описі інфекції, що спостерігається у чоловіків. Насправді ж у цьому випадку йдеться про кандидоз. Механізм появи кандидозу пов'язаний із статевим життям чоловіка, коли у його партнерки є кандидозний (грибковий) вульвіт або кандидозний вагініт (у деяких джерелах можна зустріти назву «подружня (сімейна) молочниця»). Під час статевого акту кандиди можуть потрапляти на статевий член, викликаючи тим самим кандидоз статевого члена. Дуже часто це захворювання виникає у тих парах, де не використовуються контрацептиви (презервативи) або після анального сексу гриби можуть переноситися статевим членом у піхву жінки з подальшим розростанням та зараженням обох партнерів. Тому на запитання «Чи передається вульвіт чоловікові?» можна однозначно відповісти: саме вульвіт не передається, а от кандидоз при захворюваннях у жінки може виникнути.
Ознаки вульвіту. Виникла сверблячка і печіння статевих органів, є першим дзвіночком захворювання. Далі хворобливі відчуття посилюються при ходьбі, дотику геніталій з нижньою білизною. При сечовипусканні біль посилюється від подразнюючої дії сечі. Сексуальні зносини не приносять задоволення, швидше, навпаки, ведуть до дискомфортних відчуттів.
Спостерігається почервоніння, набряклість зовнішніх статевих органів, можливе ерозування слизової оболонки внаслідок захворювання. Слизова оболонка малих губ має зернисту структурну поверхню. Сверблячка і печіння супроводжуються виділеннями зі статевих шляхів різного характеру, можливі гнійні нальоти. Захворювання протікає зі збільшенням пахових лімфовузлів, що супроводжуються їх болісною чутливістю, можливе підвищення температури, загальне нездужання.
У жодному разі не можна розчісувати сверблячі ділянки, оскільки це веде до додаткового травмування ніжної шкіри вульви, що сприяє поширенню інфекції.
Тяжка форма протікання вульвіта, захоплює анальний отвір, пахові складки.
Щоб полегшити неприємні відчуття, рекомендується прийняти теплу ванну з відваром трав, що має підсушуючу дію. Важливий момент!!! Вологе середовище є сприятливим середовищем для поширення інфекції. Необхідно дотримуватись усіх описаних умов гігієни. Після водних процедур, слід акуратно промокнути статеві органи, ні в якому разі не розтирати. Як підсушуючу дію рекомендовано використовувати присипки.
Ще одне золоте правило, видалення вологи проводити попереду назад, і проводити водні процедури.
Ознаки вульвіту в дітей віком. Симптоматика перебігу вульвіту у дітей не відрізняється від симптомів перебігу у дорослих. Гострий перебіг захворювання у дівчаток ранньому віціможе бути причиною зрощення малих та великих статевих губ.
При появі ознак вульвіту, необхідно без зволікань звернутися до лікаря, щоб уникнути ускладнень, поширення інфекції на піхву та внутрішні статеві органи.
При хронічному вульвіті (зазвичай – непролікована гостра форма) зазначені симптоми мають млявий характер, проте, вони посилюються при загостренні хвороби.
По етіології освіти розрізняють первинний та вторинний вульвіт.
Первинний вульвіт виникає при недотриманні гігієни, наявності сечостатевих нориць, нетримання сечі, попрілостей при ожирінні. Симптоми Вульвіта виникають при захворюваннях ендокринної системи, злоякісних пухлинах, дії хімічних, термічних та механічних факторів.
Хімічні фактори впливають через наявність агресивного середовища в субстанціях, що містяться в засобах догляду - ароматизований туалетний папір, мило.
Термічні – при дії підвищених температур на слизову оболонку зовнішніх статевих органів (прийняття гарячих ванн).
Механічні дії можуть стати результатом травмування, їзди на велосипеді.
А у дітей – первинні ознаки вульвіту можуть з'явитися за рахунок схильності до діатезу чи інфікування гельмінтами (гостриками).
Причини вторинного вульвіта: інфікування мікроорганізмами, що передаються статевим шляхом, умовно-патогенна флора, що активно розмножується, що виникає при збої захисних функцій організму.
за клінічній картиніперебігу захворювання розрізняють гостру та хронічну форму. При хронічному захворюванніознаки вульвіта з'являються періодично при загостреннях.
Під симптомами вульвіта можуть маскуватися інші захворювання. Сверблячка, супроводжуваний расчесами, може бути проявом корости, педикульозу, псоріазу, дермітів різної природи. Передракові форми захворювання, рак вульви можуть мати подібні показники протікання. Якщо захворювання довго не піддається лікуванню, або поставлений діагноз викликає сумніви, лікар зобов'язаний провести біопсію для спростування чи підтвердження встановленого діагнозу. Діагностика захворювання може виявитися дуже складною та тривалою у зв'язку з наявністю безлічі факторів, що провокують захворювання. Можливо, крім необхідного спостереження у лікаря-гінеколога знадобляться консультації інших фахівців: терапевта, дерматовенеролога.
При появі ознак вульвіту зверніться негайно до лікаря-гінеколога для проведення лабораторних, клінічних випробувань, необхідних для діагностики, що сприяє ефективному виявленню збудника або визначення супутнього захворювання, що дозволить уникнути ускладнень.
Ускладненнями вульвіта є утворення кандилом, рубцевих змін.
Діагностувати самостійно таку складну та серйозну хворобу як вульвіт буде досить проблематично для будь-якої дівчини чи жінки. Якщо у вас виникають якісь сумніви щодо зовнішнього виглядуваших зовнішніх статевих органів або є неприємні відчуття всередині та на поверхні, негайно зверніться до лікаря - гінеколога. Тільки він зможе провести якісну діагностику та призначити необхідне лікування. Для цього необхідно здати численні аналізи, серед яких:
Особливо важливий при вульвіті аналіз сечі, тому що найменші відхилення в його результатах зможуть допомогти в точному діагностуванні захворювань сечостатевої системи. Гінекологів при діагностуванні найбільше цікавить кількість еритроцитів, виявлених у сечі. Еритроцити - це клітини, які є основою крові людини, які містять гемоглобін і здійснюють перенесення кисню по організму та виведення з нього вуглекислого газу. У будь-якої здорової людини разом із сечею виходить приблизно два мільйони еритроцитів, але в осаді, який і аналізується лікарями, їх набагато менше. При вульвіті еритроцити в сечі перевищуватимуть нормальні значення, що говорить про явне інфекційне захворювання внутрішніх статевих органів та сечовивідних шляхів. У цьому випадку йдеться про гематурію або кров у сечі. Колір сечі може змінюватися до червоного або залишатися без істотних змін.
Найчастіше вульвіт супроводжується вагінітом – запаленням піхви. Захворювання можуть викликати різні бактерії (гнійна, кишкова паличка), дріжджоподібні грибки та гельмінти.
Лікування ґрунтується на тому, щоб усунути причини виникнення хвороби. В ускладненому періоді потрібно дотримуватися постільного режиму, утриматися від статевого життя.
Лікування захворювання призначається індивідуально кожної пацієнтки. Необхідно регулярно промивати статеві органи 3р. на день настойками з лікарських рослин, розчином перманганату калію, 2%-ої борної кислоти, мармістину, діоксидину, хлоргексидину.
Також призначають антибактеріальні засоби, які наносять на органи (крем макмірор, вагіцин), свічки вводять у піхву (поліжинакс, тержинан, гіналгін).
Лікування виконується до зникнення захворювання. У поєднанні з цими препаратами також застосовують вітамін А, який забезпечує захист епітелію, вітаміни С, Е підвищення імунітету організму. Також застосовують масло обліпихи, олія шипшини, солкосерил, які забезпечують відновлення організму, під час ускладнення.
При виникненні сверблячки застосовується анестезинова мазь, внутрішньо приймають (тавегіл, супрастин, димедрол). При виникненні атрофічного вульвіту та вагініту, які можуть зустрічатися під час постменопаузи, приймають гормони (естрогени) для місцевого, а в деяких випадках для регулярного застосування. При утворенні специфічного вульвіту лікар призначає спеціальне лікування.
Слід усунути основні причини, що призводять до утворення вульвіту.
При правильному діагнозі захворювання та своєчасному лікуванні вульвагініт піддається лікуванню і може проходити без сліду. Якщо лікар поставив діагноз гострий вульвіт, слід використовувати сухі стерильні прокладки, регулярні спринцювання відваром ромашки, тампони з синтоміцином, свічки. Якщо відзначається наявність сверблячки, у дівчаток застосовуються мазі, присипки. Прикладання холоду допомагає усунути біль. Також призначаються ванни з перманганатом калію, нітратом срібла, протарголом, спринцюванням розчином молочної кислоти.
На сьогоднішній день існують різні новітні клінічні методи лікування: магнітофорез, лазерофорез, ультрафонофорез.
Без відповідного лікування вульвіт може перейти на хронічну стадію, у разі його характер може бути ускладненим. Гострий вульвіт, який був перенесений у дитячому віціможе стати причиною зрощення статевих губ у дівчинки. Одним з частих факторів утворення гострого вульвіту є: стафілокок, ентерокок, кишкова, дифтерійна паличка, гонокок.
Якщо ставиться діагноз гострий вульвіт, лікування призначається з урахуванням характеру захворювання. Якщо причиною виникнення хвороби є алергічні реакціїорганізму, призначаються десенсибілізуючі препарати. В даному випадку потрібно дотримуватися дієти. Вульвіт у жінок, викликаний такими інфекціями, як: хламідії, гонококи, трихомонади, грибкова флора та іншими захворюваннями потребує спеціальної терапії.
Причина виникнення вульвіта характеризує перебіг хвороби. Запалення при первинному вульвіті може бути спричинене ожирінням, наявністю попрілості на статевих органах, циститом, зараженням гельмінтами, захворюваннями залоз. При діагнозі вульвіт лікування призначає лікар після огляду пацієнтки.
Лікування вульвіта при вагітності слід проводити під наглядом лікаря та після дослідження мазка. Вагітній жінці рекомендується пити лікарські препарати у поєднанні з оздоровчими методами, спрямованими на підвищення імунітету. Невилікований вульвіт може викликати зараження дитини коками в процесі пологів. Складне перебіг хвороби вимагає лікування антибактеріальними та протигрибковими. лікарськими засобами.
Профілактика вульвіту проводиться з використанням отвару з лікарських рослин, також необхідно дотримуватися щоденної гігієни статевих органів з використанням для цього спеціальних засобів.
Лікування вульвіту мазями є найбільш ефективним у поєднанні з медикаментозним лікуванням. Лікування маззю можна проводити також, якщо існує кандидозний та атрофічний вульвіт, при цьому застосовують такі препарати, як: вокадин, бетадин, мірамістин, цитеалом, інстилагель.
У терапії запального процесу важливо не лише прибрати симптоми, а й впливати на причину, яка його викликала. Адже якщо не виключити джерело захворювання, то й не вилікувати вульвіт. Тому, якщо діагностовано вульвіт, препарат або методи для лікування основної причини, що стала джерелом запалення вульви, також потрібно підібрати з лікарем. Найчастіше джерелом запалень вульви стають статеві інфекції, тому потрібно розпочинати лікування саме з них. Потрібно провести обов'язкове лікування подібних інфекцій, інакше запалення вульви не вдасться зупинити.
Препарати у лікуванні проблеми поділяються на:
Мазі, свічки, креми – засоби зовнішнього застосування. Ними змащують осередки поразки, а свічки вставляють у піхву. До пероральних препаратів у лікуванні вульвіта відносять антибіотики та антигістамінні засоби, а також протиінфекційні таблетки.
Застосовуються як домашні засоби лікування, так і лікарські препарати. Народна медицинатакож пропонує безліч засобів, але у будь-якому випадку застосовувати їх слід після консультації з гінекологом.
З заходів, що вживаються в першу чергу, лікарі рекомендують робити лікувальні ванни, спринцювання та обмивання з відварів трав з дезінфікуючими та антибактеріальними властивостями (ромашка, звіробій, шавлія, календула).
Крім трав можна використовувати лікарський засіб мірамістин. Вульвіт (як запальний процес, спричинений хвороботворними мікроорганізмами) може бути локалізований за його допомогою. Розчин, що має такі ж сильні антисептичні властивості – хлоргексидин. Області, уражені вульвітом, потрібно знезаражувати, щоб не давати розмножуватися бактеріям. Подібні засоби важливі в терапії захворювання та дезінфекції та надають фунгіцидну дію, знімаючи запалення та прискорюючи регенерацію тканин.
Перший лікарський засіб, який зазвичай призначається пацієнткам при інтенсивному свербіні (найчастіше спостерігається, коли діагностується важкий вульвіт) – гідрокортизонова мазь зі зниженим вмістом діючої речовини. Вона допоможе впоратися із свербінням та запаленням, знімає набряклість. Не можна застосовувати мазь при вагітності та годуванні, з обережністю – при цукровому діабеті та туберкульозі.
Ще один засіб від сверблячки – анестезинова мазь, принцип впливу якої очевидний із назви.
Загалом препарати від вульвіта дуже численні, і крім мазей, застосовуються також свічки з антибактеріальним впливом, які виробляються на основі клотримазолу, пімафуцину, а також овестину та інших подібних ліків. Вони вводяться в піхву зазвичай проти ночі протягом 7-10 днів. Такого лікування буває достатньо при легкому ступені захворювання.
Щоб лікувати вульвіт, безпосередньо на область запалення наносять левомеколь – препарат, який має протимікробну та протизапальну дію. Левоміколь при вульвіта впливає на більшість патогенних мікроорганізмів.
Серед засобів, які застосовуються для місцевого впливу, варто також згадати синтоміцинову мазь. Вона може застосовуватися для обробки вульви та пригнічує патогенні мікроби. Мазь застосовують частіше у дітей як найбільш безпечну речовину.
Креми для лікування вульвіта (пімафуцин, клотримазол, макмірор та інші) покликані впливати на вогнище запалення антибактеріально. Дуже широкий спектр впливу на проблему має клотримазол (вульвіт, молочниця, трихомоніаз – усі ці проблеми піддаються лікуванню даним вагінальним кремом, який наносять на уражені місця 2-3 рази на день, легко втираючи).
Крем або мазь бепантен сприяє загоєнню виразок та ран, епітелізації та регенерації шкіри, у ньому міститься дексапантенол. Це, мабуть, один із найнешкідливіших препаратів, який може застосовуватися як у дітей, так і у дорослих.
Стимулює загоєння тканин та метилурацил. Вульвіт супроводжується виразками та порушеннями цілісності шкіри та слизових, тому застосування таких засобів дуже важливо для швидкої епітелізації.
Антибіотики при вульвіті призначають дуже рідко, але якщо причиною стало інфекційне захворювання типу гонореї або трихомоніази, то без них не можна обійтися. Застосовують пероральні таблетки. Вульвіт, який викликається статевими інфекціями, іноді лікують такими антибіотиками як цефтріаксон (якщо в мазку виявляють гонококи), метронідазол (за наявності трихомонад) та іншими – це на розсуд лікаря.
Крім перерахованих вище препаратів при вульвіті, спричиненому грибками роду Кандіда, часто перорально використовується флуконазол. Цей засіб зазвичай приймають одноразово в кількості 150 мг. При хронічній формі захворювання його застосовують довше: на перший, третій та сьомий день.
Важливим елементом у комплексному підході до лікування запалення є вітаміни, особливо групи В (тіаміну хлорид, рибофлавін), аевіт, вітамін С.
Антибіотики нерідко провокують вульвіт, але вони часто грають важливу роль і в лікуванні захворювання. Однак після перорального прийому антибіотиків може розвинутись дисбакетріоз кишечника, оскільки страждає і корисна мікрофлора в організмі. Лактоцили та біфідобактерії гинуть при терапії антибіотиками. А ці мікроорганізми приносять величезну користь людині. Вони знищують хвороботворні бактерії та відповідають за імунітет. І тут слід відновлювати мікрофлору. Для цього широко використовують пребіотики та пробіотики, що містять біфідо та лактобактерії.
Як бачите, спектр препаратів, які застосовуються для лікування вульвіту, дуже великий. Але щоб правильно лікувати захворювання у будь-якому випадку потрібно звернутися до фахівця. У жодному разі не слід займатися самолікуванням і затягувати процес, тоді велика ймовірність, що вдасться уникнути різних ускладнень, таких як спайки, поширення інфекцій на кишечник, матку та яєчники. Тільки комплексний та грамотний підхід до лікування принесе бажані результати.
Вульвіт можна лікувати як медикаментозно, і з допомогою народних методів. Лікарські рослини швидко та ефективно допоможуть впоратися з цим захворюванням, яке не має вікових обмежень, внаслідок чого хворіти можуть як маленькі діти, так і люди похилого віку.
Лікування цієї недуги проводиться внутрішньо та зовнішньо.
Народне лікування вульвіту внутрішньо:
Народне лікування вульвіту зовнішньо:
При вульвіті, особливо діткам, роблять ванни. Найактуальнішою рослиною, з якої вони робляться, вважається ромашка: 1ч. л. на склянку окропу. Ромашка при вульвіті заспокоює та знезаражує уражену шкіру.
Також гарним цілющим ефектом має перманганат калію. Він готується в такий же спосіб, як і попередній рецепт. Перманганат калію має відмінні знезаражувальні властивості.
Такі нескладні методи дозволять швидко позбутися сверблячки і печіння. Цій проблемі достатньо приділити всього 15 хвилин на день, щоб вона вас почала менше турбувати.
Але пам'ятайте: народні засобилише нейтралізують симптоми, а чи не повністю виліковують. Якщо навіть симптоми пройшли, і хвороба ніяк не проявляє себе, це не означає, що вона пішла. Необхідно дуже суворо стежити за подальшими змінами, інакше є ризик, що захворювання переросте у хронічний стан. Крім того, якщо вас мучать симптоми, то можливо настав час відмовитися від гострих продуктів і страв і знизити споживання в їжу солі. А також слід дотримуватися всіх правил гігієни та регулярно проводити профілактичні процедури. Непоганим придбанням надалі стане гель для інтимної гігієни, який захистить шкіру та допоможе у профілактиці від цієї недуги.
Інформація має довідковий характер і не є керівництвом до дії. Не займайтеся самолікуванням. При перших симптомах захворювання зверніться до лікаря.
Роздратування в районі геніталій у вигляді сверблячки та печіння у жінок у більшості випадків вказує на вульвіт. Це досить поширене запалення зовнішніх статевих органів, що виражається почервонінням вульви, свербінням, печінням. Симптоми цієї хвороби завдають сильного дискомфорту представницям прекрасної статі. Своєчасне та правильне лікування повністю позбавляє його.
Вульвіт у жінки, симптоми та лікування якого багато в чому визначаються причиною виникнення, здатний розвинутись через багато факторів. Ключовим є загальне ослаблення імунітету організму.
Причини вульвіту:
Правильне визначення причини вульвіта – запорука ефективного лікування.
Вульвіт класифікують за кількома ознаками. 
За клінічним перебігом розрізняють:
Через розвиток вульвіт класифікують:
За етіологією захворювання вульвіт розрізняють:
За характером патології зовнішніх статевих органів розрізняють:
Вульвіт у жінок, симптоми та лікування якого взаємопов'язані між собою, викликає величезний дискомфорт. Прояви цієї хвороби залежать від клінічного перебігу.
| Вид вульвіту | Основні симптоми |
| Гострий | Ознаки – сильний свербіж і печіння у промежині, значне почервоніння вульви, набухання статевих губ. Присутні болючі відчуття при сексуальному акті, ходьбі, сечовипусканні. Можлива поява дрібних бульбашок нальоту на вульві, а також виразок і бляшок. |
| Хронічний | Ознаки слабко виражені. Може турбувати невелику свербіж, незначне почервоніння вульви. Нерідко жінки не надають великого значенняцим симптомам. |
| Атрофічний | Головний прояв хвороби – витончення слизової оболонки клітора, статевих губ, вульви. Ймовірно розтріскування шкіри, його сухість. |
При перших проявах вульвіту (сверблячки або печіння в районі геніталій) треба попрямувати до лікаря. Запізнене лікування призводить до серйозних наслідків.
Для діагностики етіології захворювання проводять такі маніпуляції:
Лікування вульвіта у жінок призначається лікарем відповідно до типу хвороби.
У разі первинного вульвіту лікування спрямоване на усунення симптомів:
При вторинному вульвіта терапія орієнтована на усунення причини захворювання:
При лікуванні вторинного вульвіта, крім усунення причини захворювання, слід позбавитися симптомів. Для цього слід застосовувати всі перераховані вище для первинного вульвіту рекомендації.
Вульвіт у жінок, симптоми та лікування якого безпосередньо пов'язані з причиною його появи, так званий вторинний вульвіт, неважко зцілити.
Для цього необхідно позбутися супутньої недуги.
Терапія маззю – це невід'ємна частина лікування вульвіту. Особливо вона ефективна у початковій стадії. Перевагою мазей є швидкість їхньої дії з допомогою безпосереднього потрапляння на запалені ділянки. Наносити їх необхідно відповідно до інструкції на попередньо оброблену антисептиком шкіру.
Застосовуються такі мазі:
1. Антибактеріальні:
2. Фунгіцидні (протигрибкові):
3. Гормональні:
4. Загоє:
Свічки є добрим засобом при вторинному вульвіті. Вони вставляються у піхву, таким чином відбувається безпосередній вплив на слизову оболонку внутрішніх статевих органів. Свічки, як і мазі, підбираються залежно від етіології хвороби.
Вони можуть бути:
Свічки можна застосовувати лише за призначенням лікаря. При виникненні сверблячки та подразнення слизової оболонки необхідно припинити лікування.
Свічки протипоказані під час менструації, вагітним, жінкам, що годують груддю, і людям з індивідуальною непереносимістю.
Антибіотики призначаються лише за вульвіті, викликаному умовно-патогенними організмами. Вони не є ефективними при захворюваннях, які передаються при статевому акті, при кандидозі. Антибіотичні препарати підбираються залежно від хвороботворних мікроорганізмів, які визначають шляхом лабораторного аналізу мазка з піхви на мікрофлору:
Вульвіт у жінок, симптоми та лікування лікарськими засобами якого описано вище, можна полегшити народними засобами. У разі первинного вульвіту за допомогою народних рецептів можна повністю позбутися цієї хвороби. Також ефективно вони діють з метою профілактики та на початковій стадії.
Застосовуються різні способи лікування:
Перевагою лікування народними засобами і те, що ризик ускладнень малий проти медикаментозної терапією.
Під час проведення лікувальних процедур слід звернути увагу на деякі нюанси:
Найсильнішим чинником виникнення вульвіта є зниження імунітету жінки.
Для його зміцнення застосовуються різні трав'яні чаї та відвари:
Ванночки та спринцювання чудово заспокоюють шкіру та слизову статевих органів у жінок.
Крім того вони мають антисептичні, протибактеріальні, протизапальні властивості:
Для лікування використовують тампони:
Від хвороби допомагають:
При правильному та своєчасному лікуванні вульвіта проходить без ускладнень та наслідків.
Але якщо жінка не відразу звернеться до лікаря, а почне самолікування, можливі серйозні наслідки:
7. З психологічної сторонина жінку негативно може позначитися нестача сексуального життя.
Вульвіт у жінок може бути як наслідком певної хвороби, так і здатний виникнути сам по собі через травмування слизової оболонки зовнішніх статевих органів. За симптомами можна припустити причину хвороби, але для точного визначення слід пройти повне обстеження у лікаря. У жодному разі не можна займатися самостійним лікуванням.
Невірно вибрані препарати можуть лише нашкодити організму. На стадії розвитку хвороби, і навіть у цілях профілактики можна скористатися народними засобами. Вони відмінно знімають подразнення і свербіж вульви і не викликають ускладнень. Але похід до лікаря не варто відкладати.
Оформлення статті: Міла Фрідан
Про вульвіт у подробицях:
Вульвіт у жінок – запальний процес, що охоплює зовнішні статеві органи, які мають назву вульва. До цієї області відноситься клітор, статеві губи (як великі, так і малі), лобок, цілісна незаймана плева (у дівчат). Крім того, до вульви належить сама піхва, залози, що містяться в ньому, і освіта, яка охоплює канал сечовипускання і розташовується в статевих губах (цибулина).
Дане захворювання має гострий та хронічний перебіг. Якщо жінка починає відчувати перші симптоми гострого вульвіта, його негайно слід починати лікувати, щоб він не перейшов у хронічну стадію.
Факторами, що викликають вульвіти є такі природні причини, як наявність постійної високої вологості в поєднанні з високою температурою, в якій перебувають статеві органи зовні. Крім того, до розвитку захворювання наводить наявність складок вульви та підвищена чутливість тканин.
Основні причини, що викликають вульвіти:
Вагініт, вульвіт схильні розвиватися в період, коли в жіночому організміміститься велика кількість гормону естрогену – у дитячому, перехідному віці чи період постменопаузи. Також нерідко розвивається вульвіт при вагітності, який вимагає пильної уваги фахівця та спеціального лікування. Лікувати його повинен тільки хороший фахівець, а всі препарати, які він призначатиме, не повинні завдавати шкоди здоров'ю майбутньої дитини.
Гострий вульвітхарактеризується такими симптомами:
Хронічний вульвітсхильний виявлятися у формі сверблячки в статевих органах. Часто це захворювання розвивається у жінок, які страждають на цукровий діабет. Якщо пацієнтка виявляє такий симптом, як свербіж, не варто посилювати становище та розчісувати статеві органи, адже це може спричинити інфікування тканин.
Перш ніж звернутися до фахівця, варто прийняти теплу ванну, в яку можна налити відвар з квітів ромашки, календули або низки. Також варто знати, що витирати вульву слід обережно, роблячи рухи спереду назад, але не навпаки. Статеві органи завжди повинні бути чистими, а також сухими. Перші симптоми хвороби мають стати сигналом для звернення до гінеколога, адже лікувати гострий вульвіт, який у майбутньому може поширитися на піхву та внутрішні статеві органи, буде складніше.
Причини розвитку захворювання ділить патологію на два типи:
Згідно з клінічним перебігом хвороби її можна розділити на:
Вульвіт нескладно діагностувати, але головне почати правильно його лікувати. Зазвичай причиною звернення до лікаря є чи кілька симптомів захворювання. Наприклад, свербіж чи печіння. Лікар, переглянувши анамнез життя та хвороб, зробить висновок про наявність інших хвороб, які могли стати причиною запалення зовнішніх статевих органів. Гінеколог, до якого потрібно в таких випадках звертатися жінці, здійснить низку необхідних діагностичних процедур, щоб на основі даних почати лікувати запалення.
Маніпуляції, які здійснює лікар гінеколог:
Лікування вульвіта полягає в усуненні причини, що викликає симптоми захворювання. Якщо жінка має гостру стадію захворювання, гінеколог порекомендує їй утриматися від статевого життя та проводити лікування у постільному режимі. Лікувати захворювання можна спеціальними ліками, які відновлюють мікрофлору статевих органів. Крім того, лікар пропише пацієнтці прийняття ванн, які містять відвари трав, а також розчини хлоргексидину, перманганату калію та інших ліків.
Лікування вульвіта вимагає використання препаратів антибактеріального типу (кремів, мазей), які наносять на область зовнішніх статевих органів, а також вводять внутрішні органи(Піхва). Повністю вилікувати хворобу - це значить позбавити пацієнтку прояви всіх неприємних симптомів. Про те, що жінка цілком здорова, можна буде говорити лише після повторного взяття мазка, в якому не буде виявлено збудників захворювання.
Часто у жінок після менопаузи розвивається атрофічний вульвіт. Це захворювання, як правило, діагностується на прийомі у гінеколога. У деяких випадках жінка навіть не скаржиться. Лікування цього захворювання має бути лише комплексним – прийом вітамінів, ванн з лікарськими травами, а також обробка зовнішніх статевих органів кремами та мазями.
Лікування вульвіта також проводиться з допомогою вітамінів (групи Е, З, А). Алергічний вульвіт лікується із застосуванням спеціальних протиалергічних препаратів. Також, щоб правильно лікувати захворювання, потрібно усунути алергени. Наприклад, замінити засіб для інтимної гігієни, мило та інше косметичне приладдя. Якщо жінці поставили діагноз – алергічний вульвіт, їй необхідно вибирати гіпоалергенні засоби гігієни. Вилікувати цю хворобу остаточно можна як у підлітковому віці, і у віці постменопаузи.
Алергічний вульвіт або інший його різновид можна попередити, якщо дотримуватись правил особистої гігієни, а також вести безпечне статеве життя. Також потрібно уникати тих факторів, які є основними при цьому захворюванні. Якщо жінка помітила у себе симптоми вульвіту або вагініту, їй слід негайно звернутися до кваліфікованого лікаря і пройти адекватне лікування.
Вульвіт, запалення зовнішніх статевих органів жінки, - неприємне захворювання, що завдає дискомфорту і заважає нормальної життєдіяльності. Існує низка причин, чому може виникати патологія, але, незалежно від них, необхідно своєчасно виявити захворювання та розпочати лікування.
Недуга характерна для дитячого віку (до 10 років) та зрілих жінок (після 50).Мікрофлора статевих органів включає безліч патогенних бактерій, які за нормальних умов не викликають захворювань (кишкову паличку, стафілокок, стрептокок). При збігу певних причин вони розмножуються, провокуючи запалення.
Причинами порушення є:
