Поточна сторінка: 1 (загалом у книги 22 сторінок) [доступний уривок для читання: 5 сторінок]
Wishcraft
How to Get What You Really Want
Науковий редактор Аліка Калайда
Видано з дозволу літературної агенції Andrew Nurnberg
© Barbara Sher, 2004
© Переклад російською мовою, видання російською мовою, оформлення. ТОВ «Манн, Іванов та Фербер», 2014
Всі права захищені. Ніяка частина електронної версії цієї книги не може бути відтворена в будь-якій формі та будь-якими засобами, включаючи розміщення в мережі Інтернет та в корпоративних мережах, для приватного та публічного використання без письмового дозволу власника авторських прав.
Правову підтримку видавництва надає юридична фірма «Вегас-Лекс»
© Електронна версія книги підготовлена компанією ЛітРес
Присвячується моїй мамі,
яка завжди в мене вірила
Важко повірити, що минуло тридцять років з того моменту, коли я тримала в руках свою першу книгу, розглядаючи обкладинку із назвою «Мріяти не шкідливо» та своїм ім'ям. Моє життя не змінилося. Принаймні не одразу. Як і десять років перед цим, я одна виховувала двох хлопчаків, напружено працювала і насилу зводила кінці з кінцями. Я вже не говорю, що мені було майже сорок п'ять і за мірками 1979 року вважалося, що починати щось нове пізно, тим більше жінці.
Але того дня я почувала себе Попелюшкою на балу, адже мою книгу опублікували. Все було як уві сні. В глибині душі я завжди боялася, що ось проживу життя і ніхто про мене не дізнається. Тепер усе було гаразд. Я написала книгу, гарну книгу, і в цьому не сумнівалася, адже в її основі лежав ретельно розроблений дводенний семінар, який я успішно проводив протягом майже трьох років. Я знала, що цей семінар допомагав людям. У мене на очах вони використовували мої техніки, щоб допомогти один одному здійснити, здавалося б, неможливе, відкривали свою справу, домагалися, щоб їхні п'єси ставили в театрах Нью-Йорка, отримували гранти та їхали до Аппалачів фотографувати місцевих дітлахів, вступали на престижний юридичний. факультет і закінчували його, знаходили шляхи, сприяння та усиновлювали дітей. Ці мрії були настільки ж унікальними, як і їхні власники.
Я сподівалася, що «Мріяти не шкідливо» допоможе людям, як допомагав їм мій семінар, але не була в цьому певна. Семінари записувалися (дуже багато аудіокасет – адже кожен тривав близько дванадцятої години), у книзі все викладалося тими самими словами, що й на заняттях. Але там люди працювали віч-на-віч, і я турбувалася, що книга не зможе надати потрібного впливу.
Довго хвилюватись не довелося.
Через кілька тижнів після виходу книги я почала одержувати листи. Справжні листи в конвертах, з адресою, написаною від руки, та з наклеєними марками. Спочатку приходило кілька листів на тиждень, потім все більше, і через півроку моя шафа була вже забита картонними коробками з листами. Читачі дякували мені за практичний підхід та простоту – за те, що я розумію їхнє життя, за те, що допомогло їм звернути увагу на свої мрії. Я попереджала, що вони зіштовхнуться зі страхом та негативом, і вони це оцінили. Їм сподобалася моя порада скаржитися будь-кому час від часу.
Дехто, звернувши увагу на тренінгове походження «Мріяти не шкідливо», почав читати мою книгу в групах. Іноді вони йшли рік, щоб пройти її разом і втілити свої мрії. Одні розповідали, що вивчали «Мріяти не шкідливо» в курсі коледжу, інші хотіли створити «команди успіху», використовуючи книгу як керівництво, і просили допомогти їм у цьому. Багато хто просто читав книгу і говорив, що більше не почувається самотнім. Листами вони впускали мене у своє життя, хотіли сказати, що завдяки «Мріяти не шкідливо» зрозумілі, почуті та отримали допомогу. Я відчувала ні з чим не порівнянне відчуття.
Минуло вже тридцять років, а я все ще отримую листи подяки, причому часом від людей, які через роки перечитують «Мріяти не шкідливо» і повідомляють мені, що книга знову і знову їм допомагає. Іноді мені навіть пишуть їхні діти, що подорослішали.
У мене зберігається невеликий стос найперших листів. І ще – кілька електронних листів, що продовжують надходити досі. Але, незалежно від того, скільки відгуків отримую, я завжди і вважаю це за честь, і хвилююся, коли читаю їх, і намагаюся відповісти особисто.
З 1979 року "Мріяти не шкідливо" постійно перевидається. Видавці з радістю брали мої нові рукописи та публікували нові книги, доля яких теж складалася вдало.
Завдяки "Мріяти не шкідливо" я стала "кимось". Журналісти зверталися до мене за коментарями для своїх статей. Я виступала сотні разів перед різними аудиторіями – від найбільших компаній зі списку Fortune 100 та фірм, які займаються пошуком роботи за кордоном для скорочених співробітників, до батьківських конференцій з анскулінгу 1
Анскулінг - різновид домашньої, сімейної освіти, що базується на інтересах дитини. Як правило, не передбачає систематичні заняття та дотримання програм навчання. Тут і далі прим. ред.
І обдарованих дітей у сільських школах. Я виступала в США, Канаді, Австралії та Західної Європи, і навіть у країнах, які нещодавно позбулися залізної завіси і охочих знову навчитися мріяти.
На момент, коли пишуться ці рядки, я підготувала п'ять спеціальних випусків своїх виступів для марафонів зі збору коштів на підтримку громадських телевізійних каналів і планую продовжувати. Часом мене навіть дізнаються в аеропортах, що дивно, адже зазвичай після далеких перельотів я розпатлана, втомлена, та ще й з собакою на руках. Я не схожа на знаменитість, і до мене звертаються не як до знаменитості. Ми розмовляємо як старі знайомі, і це мені дуже подобається.
З особистого погляду успіх «Мріяти не шкідливо» перевершив усі мої очікування. Я отримала рідкісну та дивовижну можливість допомогти людям здійснити їхні мрії, запропонувавши їм практичні та працюючі техніки. Допомогти, навіть якщо вони не бачать своєї мети, не уявляють, як повірити в себе, або не можуть зберігати позитивний настрій. Я змушую їх сміятися з власного негативного мислення і показую, що вони вже мають усе, щоб створити життя своєї мрії. Просто ізольованість губить бажання, а підтримка ззовні творить чудеса.
Зараз моє послання, яке вперше прозвучало в «Мріяти не шкідливо», знайшло відгук у мільйонів людей. Завдяки цьому я можу заробляти на життя, займаючись тим, що справді люблю. Як і у всіх, у мене були і злети, і падіння, але мені ніколи не ставало нудно. Ні на мить. Тому тридцять років пролетіли як одну мить.
І все почалося із книги, яку ви тримаєте в руках. Від душі сподіваюся, що «Мріяти не шкідливо» подарує вам таке ж цікаве та повне сенсу життя, як і мені. Більше того, сподіваюся, вона надихне вас допомогти іншим здійснити їхні мрії. Це зробить мене найщасливішою.
Ця книга написана, щоб зробити вас переможцем.
Ні, вона не призначена поганяти вас, як крутий тренер в американському футболі - "Йди і розтопчи там усіх", - якщо тільки, звичайно, ви самі не прагнете цього всім серцем. Втім, не думаю, що більшості з нас приносить задоволення можливість розтоптати суперників і залишитися на самоті на уявній вершині. Це лише втішний приз, до якого рвуться ті, кому свого часу не пояснили, що означає перемагати. У мене є власне визначення – просте та радикальне.
Перемагати в моєму розумінні означає отримувати те, що хочеш. Не те, що ваші тато та мама хотіли б для вас, не те, що ви вважаєте досяжним у цьому світі, а саме те, чого хочете ви – вашібажання, фантазії та мрії. Людина стає переможцем, коли любить своє життя, коли щоранку встає, радіючи новому дню, коли йому подобається те, що він робить, навіть якщо часом буває трохи страшно.
Це про вас? Якщо ні, то що треба змінити, щоб стати переможцем? Яка ваша найзаповітніша мрія? Може, вести тихе мирне життя на своїй фермі за два гектари? Випливати із величезного роллс-ройсу під спалахи репортерських камер? Фотографувати носорогів в Африці, стати віце-президентом компанії, на яку ви зараз працюєте, усиновити дитину, зняти фільм… розпочати власну справу чи навчитися грати на піаніно… відкрити театр із рестораном чи отримати ліцензію пілота? Ваша мрія так само унікальна, як і ви самі. Але якою б вона не була – скромною чи грандіозною, фантастичною чи реальною, далекою, немов місяць у нічному небі, або ж зовсім близькою, – я хочу, щоб прямо зараз ви почали сприймати її всерйоз.
Нас завжди вчили, що мрії – щось несерйозне, поверхове, але насправді зовсім не так. Це не пустощі, які можуть і почекати, поки ви займаєтеся «серйозними» справами. Це необхідність. Те, що ви хочете, це те, що вам потрібно.Ваша заповітна мрія корениться в самій вашій суті, вона складається з інформації про те, ким ви зараз і ким можете стати. Ви повинні дбати про неї. Ви маєте її поважати. І, перш за все, вона має бути у вас.
Це вам доступно. Ви можете це.
Хвилинку! Ви вже таке чули. І якщо ви схожі на мене, то одних слів «ти можеш!» достатньо, щоб пролунав тривожний дзвіночок. «Востаннє, коли я на це купився, розбив собі лоба! Світ суворий, а я не в найкращій формі. Не думаю, що знову готовий до всіх цих штук із позитивним мисленням. Можливо, ви можете. А я на власній шкурі це відчув, і знаю, що не можу».
Я побачила безліч книг і програм, що обіцяли, що потрібно зробити лише десять простих кроків до самоповаги, самодисципліни, сили волі та позитивного мислення, і знаю, що говорю. Ця книга інша. Написана для таких самих людей, як я. Людей, які народилися без визначних якостей і втратили надію їх придбати. Ви вмієте наполегливо досягати мети? Я – ні. Варто було в понеділок почати дотримуватись хоч якогось розпорядку, до середи я вже кидала цю справу. Самодисципліна? Одного разу я вийшла вранці на пробіжку. Років чотири тому. Впевненість в собі? О, вона мене переповнювала після семінарів з успіху. Вистачало рівно на три дні. Я профі у відкладанні на потім. Люблю дивитися старі фільми, коли потрібно займатися важливими справами. Позитивний настрій у мене неминуче змінюється нападами зневіри. Як одного разу сказав мій доброзичливий, але нетактовний друг: «Барбаро, якщо вже ти можеш це зробити, то хто завгодно зможе».
І я зробила.
Одинадцять років тому я приземлилася в Нью-Йорку, розлучена, з двома маленькими дітьми, без гроша в кишені та ступенем бакалавра з антропології. (Смієтеся? Значить, ви знаєте, скільки користі в житті від цього ступеня.) Ми були змушені жити на допомогу, поки я шукала роботу. На щастя знайшла те, що мені подобалося. Я працювала з людьми, а не з паперами. Протягом наступних десяти років відкрила дві дуже успішні справи, написала дві книги та один навчальний посібник для своїх семінарів, а також виростила двох здорових та милих хлопчаків. (А ще схудла на дев'ять кілограмів. І навіть кинула палити. Двічі.) І при цьому ні краплі не змінилася кращий бік. Я так само постійно відволікаюся, займаючись чимось. Часто перебуваю в дуже поганому настрої. Але сама всього досягла і люблю своє життя навіть у часи, коли ненавиджу себе. Згідно з моїм власним визначенням, я переможець. Значить, ви також можете стати ним.
До цього коротенького слова я належу як голодуючий до хліба. Якби десять років тому якась добра душарозповіла мені, як конкретно втілювати мрії в реальність, замість люб'язно запевняти, що це взагалі можливо, я б заощадила купу часу і не мучилася. Поки я намагалася повірити в себе і подолати погані звички, зазнавала невдач і звинувачувала в цьому себе. Так тривало доти, доки не кинула спроби виправити себе і не спробувала придумати прийоми, які працювали б у будь-яких умовах (бо не збиралася дожити до могили, не отримавши того, що хотіла, заслуговую на це чи ні). Тоді я і натрапила на секрет тих, хто досяг справжнього успіху. Справа не в генах супергероя і не в сталевій хватці, як кажуть міфи. Все набагато простіше. Що необхідно, так це знати потрібні прийоми та отримувати підтримку.
Щоб розпочати створення життя своєї мрії, вам не потрібні мантри, самогіпноз, програми загартовування характеру чи нова Зубна паста. Вам потрібні практичні методики вирішення проблем, уміння планувати, навички та доступ до необхідних матеріалів, інформації та контактів. (Дивіться розділи 6, 7 і 8). Вам потрібна розумна стратегія з управління почуттями та слабкостями на зразок страху, зневіри та лінощів, які нікуди не подінуться. (Див. розділи 5 і 9.) Зміни у вашому житті можуть викликати тимчасові емоційні бурі у відносинах із близькими, і треба навчитися справлятися з цим, одночасно отримуючи додаткову дружню підтримку, необхідну для прийняття ризикованих рішень. (Дивіться розділ 10.)
«Втілююча» частина книги заснована на потребах та можливостях людей – таких, які вони є, а не таких, якими мають бути. Мені довелося розбиратися з усім цим самостійно, шляхом спроб і помилок. Не думаю, що і вам треба йти таким важким шляхом. Отже, я поділяюся з вами результатами моїх експериментів: методиками, перевіреними в «командах успіху». Тисячі чоловіків і жінок використовували їх для втілення мрії в реальність у різних сферах – від створення кінних заводів до виготовлення ручної палітурки книг, від хорового співу до планування міст, від твору дитячих книг до продажу цінних паперів. Друга половина "Мріяти не шкідливо" - докладна відповідь на питання "як?". Зараз я скажу вам тільки одне: вам не треба міняти себе, бо, по-перше, це неможливо, а по-друге, ви й так досить добрі. За допомогою олівця, паперу, вашої уяви, вашої родини та друзів ви створите систему життєзабезпечення, яка візьме все найважче на себе та дозволить діяти з максимальною енергією.
Але, само собою, спочатку вам доведеться дізнатися, чого ви хочете.
Перша половина книги присвячена бажанням. На відміну від уміння перетворювати мрії на реальність, цілком реальне – схоже на інженерне чи теслярське – вміння бажати не треба вчитися. Люди це вроджене, як здатність літати в птахів. Щоб ваша уява знайшла крила, вам нічого не потрібно додатково, але ось позбутися декого від чого доведеться. Від чарівного заклинання «це неможливо зробити». І від тяжкого вантажу розчарувань, який ви, напевно, несете після минулої невдалої спроби здійснити свою мрію. Багатьом із нас ніколи не пояснювали, як зробити мрію реальністю, і після кількох спроб ми переконалися, що це неможливо чи дуже складно. Отже стали цілитися нижче і задовольнятися тим, що здається доступним. Але ось що цікаво: мистецтво виконувати бажання, про яке розповідає книга, не спрацює, якщо ви не вкладете у справу найзухваліші надії та найзаповітніші мрії. Методики та стратегії пояснюють, якперемагати, але наші бажання – це надзвичайно важливе навіщо, це сила, яка приводить у дію весь механізм.
Наша мова сповнена висловів про нездійсненність і безпорадність бажань – «одним бажанням нічого не досягнеш», «хотіти Місяць з неба», «безтілесна фантазія», «безнадійний мрійник». Нісенітниця це все. Бажання та мрії – джерело всіх людських зусиль. Дивіться самі: людство прагнуло Місяця протягом багатьох тисячоліть, і в XX столітті ми дісталися туди. Ось на що здатне бажання разом із умінням: воно може змінити реальність. Так, одного бажання цього мало. Воно, як пара без двигуна, просто розсіється у повітрі. Але методика без бажання нагадує холодний та порожній двигун: він не працюватиме. Якщо щось здається складним, зупиніться та спробуйте зрозуміти, що саме вам важко: оформляти документи? копати канаву? мити підлогу? За потреби можна робити і це, але неймовірно складно вкласти в таку діяльність серце та присвятити їй усе життя.
У нашому суспільстві є маса працьовитих і відповідальних людей, які знають, яквиконати справу, але ніколи не відчували, що їм дозволено вдивитися в себе і з'ясувати, щовони хочуть робити. Якщо ви з їхнього числа, то перша частина книги стане для вас одкровенням. Вона допоможе зрозуміти, як і чому ви втратили зв'язок зі своєю мрією, розповість про прості та приємні вправи для її повернення. А потім допоможе зробити те, що ви любите, справжньою метою. Заняття улюбленою справою далеке від непрактичності чи безвідповідальності, скоріше його можна порівняти з нафтовою свердловиною: ви отримуєте викид енергії, який піднесе вас на вершину успіху.
З іншого боку, якщо ви почали читати книгу з чітким розумінням своїх бажань та цілей і шукаєте лише конкретні інструкції щодо їх досягнення, у вас може виникнути спокуса відразу перейти до другої частини. Але таки прочитайте бажання. Вам буде легше сформулювати цілі якомога зрозуміліше, що вже половина перемоги. Обіцяю, це розширить уявлення про те, що можна зробити за одне людське життя.
Відомий психотерапевт Ролло Мей написав книгу, яку назвав «Кохання та воля» 2
Ролло Мей. Кохання та воля. М: «Вінтаж», 2013.
Моя ж книга – про кохання та вміння, дві найважливіші складові справжнього успіху. А зараз перейдемо до вас.
Ким ви вважаєте себе? Дуже цікаве питання. А який би цікавий він був, якби ті, що в дитинстві нас про це питали, справді хотіли отримати тямущу відповідь. На жаль, відповідь їм була зовсім не потрібна – у них вже була готова. Вони говорили:
Ти ким себе вважаєш? Сарой Бернар? Зніми цю шаль зараз і помий посуд!»
Ти себе ким вважаєш? Чарльзом Дарвіном? Ану прибери цю мерзенну черепаху з мого столу та йди робити арифметику!»
Ти астронавт? Вчений, як мадам Кюрі? Кінозірка? Ти ким себе вважаєш взагалі?
Знайомо? Багато хто з нас чув це питання, підростаючи. Зазвичай у той гострий момент, коли ми особливо вразливі, тому що наважуємося на щось заради своєї мрії, планів, заповітних думок. Але тільки уявіть, що це питання задають з інтересом та участю, без уїдливості та звичного зневажливого тону.
Пропоную провести дуже простий експеримент. Я знову поставлю вам це питання. Але зараз Постарайтеся почути в ньому саме питання. Питання, на яке чекають вашої відповіді.Ким ви вважаєте себе?
Вправа 1. Ким ви вважаєте себе?
Візьміть чистий аркуш паперу (ми з вами використовуватимемо багато паперу) і дайте відповідь – від кількох фраз до половини сторінки – на запитання: ким ви себе вважаєте? Мені це дуже цікаво. Які чотири-п'ять основних рис визначають вашу особистість? Тут немає правильних і неправильних відповідей і є лише одне правило: не думайте занадто довго і старанно. Просто запишіть, що перше спаде на думку: «Це я».
Тепер погляньте на свою відповідь. Я більше ніж на п'ятдесят відсотків впевнена, що ви написали щось на кшталт:
«Мені двадцять вісім, я католичка, незаміжня, працюю секретарем у фірмі з виробництва електроніки, живу в Буффало».
«Зростання 178 см, вага 79 кг, чорнявий, кароокий, італієць, колишній футболіст, голосую за демократів, ветеран В'єтнаму, продавець електроприладів».
«Колишня вчителька, одружена з коханим чоловіком, лікарем-терапевтом, мама трьох приголомшливих дітей: Марті тринадцяти років, Джиммі восьми років та Елізи п'яти з половиною років».
Або ж:
«Чорний, народився в Детройті, старший із п'яти дітей у сім'ї. Батько працював на General Motors. Навчався в Університеті Уейна, бакалавр. Програміст. Наступного літа одружуся з дівчиною, яку люблю ще зі школи».
При знайомстві ми зазвичай говоримо щось на зразок: «Я ось тут працюю, там живу, одружена, незаміжня, заробляю гроші, не заробляю, мама того-то і того-то, протестант, навчаюсь у школі». Обмінявшись такими даними про наше життя та роботу, думаємо, що повідали основне і маємо одне про одного якесь уявлення.
Що я можу сказати? Ми помиляємось.
Безперечно, все це дуже важливо для нас. Наше життя власне і складається з життєвого досвіду, історії, ролей, відносин, заробітку, навичок. Щось із цього ми самі обираємо. Щось із того, що називаємо своїм вибором, насправді компроміси. Щось взагалі випадковість.
Але це не є вашою сутністю.
Можливо, ви здивуєтеся, але якби я, сидячи поряд з вами, допомагала вибрати мету і спланувати ідеальне для вас життя, то ні про що подібне не питала б. Мені було б все одно, як ви заробляєте, якщо ви не любите свою роботу. Я б не питала про те, що ви зазвичай включаєте в резюме – досвід, навички, освіту. Занадто часто ми чудово вміємо робити те, що ніколи не вибирали, те, що змушені були робити, наприклад, набирати тексти або драїти підлогу (як у моєму випадку). Це зовсім не те, що ми любимо.
Коли ж настав час вибрати справу, якою б ви займалися з радістю та енергією, справа, яка принесла б вам приголомшливий успіх, ваші навички зовсім не важливі. Більше того, вони можуть навіть перешкодити, якщо ви суворо не відсунете їх на другий план. Забудьте про них на якийсь час.
Так-так, все правильно. Я хочу, щоб ви зараз забули про свою роботу (якщо тільки ви її не любите), про свою сім'ю (навіть якщо ви її обожнюєте), обов'язки, освіту – про все, що становить вашу реальність та особистість. Не хвилюйтеся. Нікуди вони не подінуться. Я знаю, що вони важливі. Щось із цього потрібно і дуже дорого. Але це не ви. Зараз зосередьтеся на собі.
Мене цікавить, що ви любите.
Можливо, ви зможете дати відповідь. Можливо, і ні. Це може бути ваша робота, хобі, спорт, походи в кіно, те, про що ви любите читати, предмет, який хотіли б вивчати в школі, щось, що вас зачаровує, коли ви випадково зустрічаєтеся з цим, навіть якщо нічого про це не знаєте.
Таких захоплень може бути кілька. Незалежно від того, що це – гра на гітарі, спостереження за птахами, шиття, торгівля на фондової біржі, історія Індії – є дуже важлива причина, з якої вам це подобається. Це ключики до того, що у вас ховається: до таланту, можливостей, вашого унікального погляду на світ.Ви можете і не здогадуватись про це. Ви можете мати своєрідні провали в пам'яті. Такі провали, через які ви навіть не впевнені, що ж насправді любите. У всякому разі , саме це – ви! Це ваша індивідуальність, ваша суть.
І навіть щось більше. Ваша сутність не є чимось пасивним, постійним та незмінним. Як сказав один філософ, це найважливіший план, креслення, яке має втілюватися в реальність шляхом проживання всього вашого життя. І унікальний малюнок ваших талантів, здібностей, прихований у тому, що ви любите, є картою для пошуків життєвого шляху.
Ви колись у дитинстві шукали скарби? Читали «Золотого жука» Едгара По? Тоді ви знаєте, що, перш ніж вирушати за скарбом, потрібно знайти карту. Вона може бути добре захована, розірвана навпіл або навіть на мільйон шматочків, але в першу чергу ви повинні її відшукати і зібрати, подібно до пазла. Ось чим ми з вами займатимемося протягом першої частини книги.
Підказки та ключі до вашої життєвої стежки не втрачені. Вони розкидані всюди і сховані, іноді просто у вас під носом, на очах. Їх потрібно зібрати і ретельно вивчити, поки не почнете розуміти, як створити життя, яке підходить саме вам.
Життя, де ви щоранку радісно схоплюватиметеся з ліжка назустріч світу, нехай часом відчуваючи страх, але завжди живучи на повну котушку.
Якщо вам не вистачає сил, постійно хочеться спати, ви все робите через силу, то причина може бути зовсім не в нестачі вітамінів та низькому рівні цукру в крові. Можливо просто не знайшли своє призначення. Ви відразу дізнаєтеся свій шлях, як тільки ступите на нього, адже вас одразу переповнять енергія та творчі ідеї.
У цьому частина секрету людей, які досягли справжнього успіху. Вони знайшли свій шлях. Крім того, вони мають особливі вміння, що дозволяють втілювати мрії в дійсність. Це дуже важливо, і навчити вас таким умінням – мета другої частини книги. Але спочатку потрібно випустити на волю свою творчу винахідливість та пристрасть до справи, а єдиний спосіб зробити це – знайти свій шлях. Тільки він захопить вас по-справжньому. Скарбом, до якого приведе вас цей шлях, стане успіх.
Давайте зараз зробимо дещо символічне. Візьміть аркуш паперу, у якому ви відповідали питанням «ким ви вважаєте?». Ще раз подивіться на нього. Тепер зім'ятайте і викиньте у відро для сміття.
Це єдиний лист, який я попрошу вас викинути, а я вже згадувала, що вам доведеться списати чимало.
Або збережіть його як сувенір. У майбутньому він стане чудовою ілюстрацією до порівняння «до і після», символом вашого неправильного уявлення про себе. Тому що ви, як і більшість із нас, помиляєтеся щодо того, ким себе вважаєте.
Хто ж ви насправді?
Ви забули. Але ж ви знали! Знали у дитинстві, зовсім дитиною. Тут ми й почнемо шукати втрачену карту ваших скарбів – ваших талантів. У перших п'яти дорогоцінних та загадкових роках вашого життя. У періоді, коли ви найбільше пізнали.
Я скажу вам дещо про вас у тому віці.
Науковий редактор Аліка Калайда
Видано з дозволу літературної агенції Andrew Nurnberg
Всі права захищені.
Ніяка частина цієї книги не може бути відтворена в будь-якій формі без письмового дозволу власників авторських прав.
© Barbara Sher, 2004
© Переклад російською мовою, видання російською мовою, оформлення. ТОВ «Манн, Іванов та Фербер», 2018
Присвячується моїй мамі, яка завжди в мене вірила
Важко повірити, що минуло тридцять років з того моменту, коли я тримала в руках свою першу книгу, розглядаючи обкладинку із назвою «Мріяти не шкідливо» та своїм ім'ям. Моє життя не змінилося. Принаймні не одразу. Як і десять років перед цим, я одна виховувала двох хлопчаків, напружено працювала і насилу зводила кінці з кінцями. Я вже не говорю, що мені було майже сорок п'ять і за мірками 1979 року вважалося, що починати щось нове пізно, тим більше жінці.
Але того дня я почувала себе Попелюшкою на балу, адже мою книгу опублікували. Все було як уві сні. В глибині душі я завжди боялася, що ось проживу життя і ніхто про мене не дізнається. Тепер усе було гаразд. Я написала книгу, хорошу книгу, і в цьому не сумнівалася, адже в її основі лежав ретельно розроблений дводенний семінар, який я успішно проводив протягом майже трьох років. Я знала, що цей семінар допомагав людям. У мене на очах вони використовували мої техніки, щоб допомогти один одному здійснити, здавалося б, неможливе, відкривали свою справу, домагалися, щоб їхні п'єси ставили в театрах Нью-Йорка, отримували гранти та їхали до Аппалачів фотографувати місцевих дітлахів, вступали на престижний юридичний. факультет і закінчували його, знаходили шляхи, сприяння та усиновлювали дітей. Ці мрії були настільки ж унікальними, як і їхні власники.
Я сподівалася, що «Мріяти не шкідливо» допоможе людям, як допомагав їм мій семінар, але не була в цьому певна. Семінари записувалися (дуже багато аудіокасет – адже кожен тривав близько дванадцятої години), у книзі все викладалося тими самими словами, що й на заняттях. Але там люди працювали віч-на-віч, і я турбувалася, що книга не зможе надати потрібного впливу.
Довго хвилюватись не довелося.
Через кілька тижнів після виходу книги я почала одержувати листи. Справжні листи в конвертах, з адресою, написаною від руки, та з наклеєними марками. Спочатку приходило кілька листів на тиждень, потім все більше, і через півроку моя шафа була вже забита картонними коробками з листами. Читачі дякували мені за практичний підхід та простоту – за те, що я розумію їхнє життя, за те, що допомогло їм звернути увагу на свої мрії. Я попереджала, що вони зіштовхнуться зі страхом та негативом, і вони це оцінили. Їм сподобалася моя порада скаржитися будь-кому час від часу.
Дехто, звернувши увагу на тренінгове походження «Мріяти не шкідливо», почав читати мою книгу в групах. Іноді вони йшли рік, щоб пройти її разом і втілити свої мрії. Одні розповідали, що вивчали «Мріяти не шкідливо» в курсі коледжу, інші хотіли створити «команди успіху», використовуючи книгу як керівництво, і просили допомогти їм у цьому. Багато хто просто читав книгу і говорив, що більше не почувається самотнім. Листами вони впускали мене у своє життя, хотіли сказати, що завдяки «Мріяти не шкідливо» зрозумілі, почуті та отримали допомогу. Я відчувала ні з чим не порівнянне відчуття.
Минуло вже тридцять років, а я все ще отримую листи подяки, причому часом від людей, які через роки перечитують «Мріяти не шкідливо» і повідомляють мені, що книга знову і знову їм допомагає. Іноді мені навіть пишуть їхні діти, що подорослішали.
У мене зберігається невеликий стос найперших листів. І ще – кілька електронних листів, що продовжують надходити досі. Але, незалежно від того, скільки відгуків отримую, я завжди і вважаю це за честь, і хвилююся, коли читаю їх, і намагаюся відповісти особисто.
З 1979 року "Мріяти не шкідливо" постійно перевидається. Видавці з радістю брали мої нові рукописи та публікували нові книги, доля яких теж складалася вдало.
Завдяки "Мріяти не шкідливо" я стала "кимось". Журналісти зверталися до мене за коментарями для своїх статей. Я виступала сотні разів перед різними аудиторіями – від найбільших компаній зі списку Fortune 100 та фірм, які займаються пошуком роботи за кордоном для скорочених співробітників, до батьківських конференцій з анскулінгу та обдарованих дітей у сільських школах. Я виступала в США, Канаді, Австралії та Західній Європі, і навіть у країнах, які нещодавно позбавилися залізної завіси і бажаючих знову навчитися мріяти.
На момент, коли пишуться ці рядки, я підготувала п'ять спеціальних випусків своїх виступів для марафонів зі збору коштів на підтримку громадських телевізійних каналів і планую продовжувати. Часом мене навіть дізнаються в аеропортах, що дивно, адже зазвичай після далеких перельотів я розпатлана, втомлена, та ще й з собакою на руках. Я не схожа на знаменитість, і до мене звертаються не як до знаменитості. Ми розмовляємо як старі знайомі, і це мені дуже подобається.
З особистого погляду успіх «Мріяти не шкідливо» перевершив усі мої очікування. Я отримала рідкісну та дивовижну можливість допомогти людям здійснити їхні мрії, запропонувавши їм практичні та працюючі техніки. Допомогти, навіть якщо вони не бачать своєї мети, не уявляють, як повірити в себе, або не можуть зберігати позитивний настрій. Я змушую їх сміятися з власного негативного мислення і показую, що вони вже мають усе, щоб створити життя своєї мрії. Просто ізольованість губить бажання, а підтримка ззовні творить чудеса.
Зараз моє послання, яке вперше прозвучало в «Мріяти не шкідливо», знайшло відгук у мільйонів людей. Завдяки цьому я можу заробляти на життя, займаючись тим, що справді люблю. Як і у всіх, у мене були і злети, і падіння, але мені ніколи не ставало нудно. Ні на мить. Тому тридцять років пролетіли як одну мить.
І все почалося із книги, яку ви тримаєте в руках. Від душі сподіваюся, що «Мріяти не шкідливо» подарує вам таке ж цікаве та повне сенсу життя, як і мені. Більше того, сподіваюся, вона надихне вас допомогти іншим здійснити їхні мрії. Це зробить мене найщасливішою.
Ця книга написана, щоб зробити вас переможцем.
Ні, вона не призначена поганяти вас, як крутий тренер в американському футболі - "Йди і розтопчи там усіх", - якщо тільки, звичайно, ви самі не прагнете цього всім серцем. Втім, не думаю, що більшості з нас приносить задоволення можливість розтоптати суперників і залишитися на самоті на уявній вершині. Це лише втішний приз, до якого рвуться ті, кому свого часу не пояснили, що означає перемагати. У мене є власне визначення – просте та радикальне.
Перемагати в моєму розумінні означає отримувати те, що хочеш. Не те, що ваші тато та мама хотіли б для вас, не те, що ви вважаєте досяжним у цьому світі, а саме те, чого хочете ви – вашібажання, фантазії та мрії. Людина стає переможцем, коли любить своє життя, коли щоранку встає, радіючи новому дню, коли йому подобається те, що він робить, навіть якщо часом буває трохи страшно.
Це про вас? Якщо ні, то що треба змінити, щоб стати переможцем? Яка ваша найзаповітніша мрія? Може, вести тихе мирне життя на своїй фермі за два гектари? Випливати із величезного роллс-ройсу під спалахи репортерських камер? Фотографувати носорогів в Африці, стати віце-президентом компанії, на яку ви зараз працюєте, усиновити дитину, зняти фільм… розпочати власну справу чи навчитися грати на піаніно… відкрити театр із рестораном чи отримати ліцензію пілота? Ваша мрія так само унікальна, як і ви самі. Але якою б вона не була – скромною чи грандіозною, фантастичною чи реальною, далекою, немов місяць у нічному небі, або ж зовсім близькою, – я хочу, щоб прямо зараз ви почали сприймати її всерйоз.
Нас завжди вчили, що мрії – щось несерйозне, поверхове, але насправді зовсім не так. Це не пустощі, які можуть і почекати, поки ви займаєтеся «серйозними» справами. Це необхідність. Те, що ви хочете, це те, що вам потрібно.Ваша заповітна мрія корениться в самій вашій суті, вона складається з інформації про те, ким ви зараз і ким можете стати. Ви повинні дбати про неї. Ви маєте її поважати. І, перш за все, вона має бути у вас.
Це вам доступно. Ви можете це.
Хвилинку! Ви вже таке чули. І якщо ви схожі на мене, то одних слів «ти можеш!» достатньо, щоб пролунав тривожний дзвіночок. «Востаннє, коли я на це купився, розбив собі лоба! Світ суворий, а я не в найкращій формі. Не думаю, що знову готовий до всіх цих штук із позитивним мисленням. Можливо, ви можете. А я на власній шкурі це відчув, і знаю, що не можу».
Я побачила безліч книг і програм, що обіцяли, що потрібно зробити лише десять простих кроків до самоповаги, самодисципліни, сили волі та позитивного мислення, і знаю, що говорю. Ця книга інша. Написана для таких самих людей, як я. Людей, які народилися без визначних якостей і втратили надію їх придбати. Ви вмієте наполегливо досягати мети? Я – ні. Варто було в понеділок почати дотримуватись хоч якогось розпорядку, до середи я вже кидала цю справу. Самодисципліна? Одного разу я вийшла вранці на пробіжку. Років чотири тому. Впевненість в собі? О, вона мене переповнювала після семінарів з успіху. Вистачало рівно на три дні. Я профі у відкладанні на потім. Люблю дивитися старі фільми, коли потрібно займатися важливими справами. Позитивний настрій у мене неминуче змінюється нападами зневіри. Як одного разу сказав мій доброзичливий, але нетактовний друг: «Барбаро, якщо вже ти можеш це зробити, то хто завгодно зможе».
І я зробила.
Одинадцять років тому я приземлилася в Нью-Йорку, розлучена, з двома маленькими дітьми, без гроша в кишені та ступенем бакалавра з антропології. (Смієтеся? Значить, ви знаєте, скільки користі в житті від цього ступеня.) Ми були змушені жити на допомогу, поки я шукала роботу. На щастя знайшла те, що мені подобалося. Я працювала з людьми, а не з паперами. Протягом наступних десяти років відкрила дві дуже успішні справи, написала дві книги та один навчальний посібник для своїх семінарів, а також виростила двох здорових та милих хлопчаків. (А ще схудла на дев'ять кілограмів. І навіть кинула палити. Двічі.) І при цьому ні краплі не змінилася на краще. Я так само постійно відволікаюся, займаючись чимось. Часто перебуваю в дуже поганому настрої. Але сама всього досягла і люблю своє життя навіть у часи, коли ненавиджу себе. Згідно з моїм власним визначенням, я переможець. Значить, ви також можете стати ним.
До цього коротенького слова я належу як голодуючий до хліба. Якби десять років тому якась добра душа розповіла мені, як конкретно втілювати мрії в реальність, замість люб'язно запевняти, що це взагалі можливо, я б заощадила купу часу і не мучилася. Поки я намагалася повірити в себе і подолати погані звички, зазнавала невдач і звинувачувала в цьому себе. Так тривало доти, доки не кинула спроби виправити себе і не спробувала придумати прийоми, які працювали б у будь-яких умовах (бо не збиралася дожити до могили, не отримавши того, що хотіла, заслуговую на це чи ні). Тоді я і натрапила на секрет тих, хто досяг справжнього успіху. Справа не в генах супергероя і не в сталевій хватці, як кажуть міфи. Все набагато простіше. Що необхідно, так це знати потрібні прийоми та отримувати підтримку.
Щоб розпочати створення життя своєї мрії, вам не потрібні мантри, самогіпноз, програми загартовування характеру або нова зубна паста. Вам потрібні практичні методики вирішення проблем, уміння планувати, навички та доступ до необхідних матеріалів, інформації та контактів. (Дивіться розділ 6, глава 7 і розділ 8.) Вам потрібна розумна стратегія з управління почуттями та слабкостями на зразок страху, зневіри та лінощів, які нікуди не подінуться. (Див. розділ 5 і розділ 9.) Зміни у вашому житті можуть викликати тимчасові емоційні бурі у відносинах з близькими, і треба навчитися справлятися з цим, одночасно отримуючи додаткову дружню підтримку, необхідну для прийняття ризикованих рішень. (Дивіться розділ 10.)
«Втілююча» частина книги заснована на потребах та можливостях людей – таких, які вони є, а не таких, якими мають бути. Мені довелося розбиратися з усім цим самостійно, шляхом спроб і помилок. Не думаю, що і вам треба йти таким важким шляхом. Отже, я поділяюся з вами результатами моїх експериментів: методиками, перевіреними в «командах успіху». Тисячі чоловіків і жінок використовували їх для втілення мрії в реальність у різних сферах – від створення кінних заводів до виготовлення ручної палітурки книг, від хорового співу до планування міст, від твору дитячих книг до продажу цінних паперів. Друга половина "Мріяти не шкідливо" - докладна відповідь на питання "як?". Зараз я скажу вам тільки одне: вам не треба міняти себе, бо, по-перше, це неможливо, а по-друге, ви й так досить добрі. За допомогою олівця, паперу, вашої уяви, вашої родини та друзів ви створите систему життєзабезпечення, яка візьме все найважче на себе та дозволить діяти з максимальною енергією.
Але, само собою, спочатку вам доведеться дізнатися, чого ви хочете.
Перша половина книги присвячена бажанням. На відміну від уміння перетворювати мрії на реальність, цілком реальне – схоже на інженерне чи теслярське – вміння бажати не треба вчитися. Люди це вроджене, як здатність літати в птахів. Щоб ваша уява знайшла крила, вам нічого не потрібно додатково, але ось позбутися декого від чого доведеться. Від чарівного заклинання «це неможливо зробити». І від тяжкого вантажу розчарувань, який ви, напевно, несете після минулої невдалої спроби здійснити свою мрію. Багатьом із нас ніколи не пояснювали, як зробити мрію реальністю, і після кількох спроб ми переконалися, що це неможливо чи дуже складно. Отже стали цілитися нижче і задовольнятися тим, що здається доступним. Але ось що цікаво: мистецтво виконувати бажання, про яке розповідає книга, не спрацює, якщо ви не вкладете у справу найзухваліші надії та найзаповітніші мрії. Методики та стратегії пояснюють, якперемагати, але наші бажання – це надзвичайно важливе навіщо, це сила, яка приводить у дію весь механізм.
Наша мова сповнена висловів про нездійсненність і безпорадність бажань – «одним бажанням нічого не досягнеш», «хотіти Місяць з неба», «безтілесна фантазія», «безнадійний мрійник». Нісенітниця це все. Бажання та мрії – джерело всіх людських зусиль. Дивіться самі: людство прагнуло Місяця протягом багатьох тисячоліть, і в XX столітті ми дісталися туди. Ось на що здатне бажання разом із умінням: воно може змінити реальність. Так, одного бажання цього мало. Воно, як пара без двигуна, просто розсіється у повітрі. Але методика без бажання нагадує холодний та порожній двигун: він не працюватиме. Якщо щось здається складним, зупиніться та спробуйте зрозуміти, що саме вам важко: оформляти документи? копати канаву? мити підлогу? За потреби можна робити і це, але неймовірно складно вкласти в таку діяльність серце та присвятити їй усе життя.
У нашому суспільстві є маса працьовитих і відповідальних людей, які знають, яквиконати справу, але ніколи не відчували, що їм дозволено вдивитися в себе і з'ясувати, щовони хочуть робити. Якщо ви з їхнього числа, то перша частина книги стане для вас одкровенням. Вона допоможе зрозуміти, як і чому ви втратили зв'язок зі своєю мрією, розповість про прості та приємні вправи для її повернення. А потім допоможе зробити те, що ви любите, справжньою метою. Заняття улюбленою справою далеке від непрактичності чи безвідповідальності, скоріше його можна порівняти з нафтовою свердловиною: ви отримуєте викид енергії, який піднесе вас на вершину успіху.
З іншого боку, якщо ви почали читати книгу з чітким розумінням своїх бажань та цілей і шукаєте лише конкретні інструкції щодо їх досягнення, у вас може виникнути спокуса відразу перейти до другої частини. Але все-таки прочитайте першу частину. Вам буде легше сформулювати цілі якомога зрозуміліше, що вже половина перемоги. Обіцяю, це розширить уявлення про те, що можна зробити за одне людське життя.
Відомий психотерапевт Ролло Мей написав книгу, яку назвав "Кохання і воля". Моя ж книга – про кохання та вміння, дві найважливіші складові справжнього успіху. А зараз перейдемо до вас.
Ким ви вважаєте себе? Дуже цікаве питання. А який би цікавий він був, якби ті, що в дитинстві нас про це питали, справді хотіли отримати тямущу відповідь. На жаль, відповідь їм була зовсім не потрібна – у них вже була готова. Вони говорили:
Ти ким себе вважаєш? Сарой Бернар? Зніми цю шаль зараз і помий посуд!»
Ти себе ким вважаєш? Чарльзом Дарвіном? Ану прибери цю мерзенну черепаху з мого столу та йди робити арифметику!»
Ти астронавт? Вчений, як мадам Кюрі? Кінозірка? Ти ким себе вважаєш взагалі?
Знайомо? Багато хто з нас чув це питання, підростаючи. Зазвичай у той гострий момент, коли ми особливо вразливі, тому що наважуємося на щось заради своєї мрії, планів, заповітних думок. Але тільки уявіть, що це питання задають з інтересом та участю, без уїдливості та звичного зневажливого тону.
Пропоную провести дуже простий експеримент. Я знову поставлю вам це питання. Але зараз Постарайтеся почути в ньому саме питання. Питання, на яке чекають вашої відповіді.Ким ви вважаєте себе?
Вправа 1. Ким ви вважаєте себе?
Візьміть чистий аркуш паперу (ми з вами використовуватимемо багато паперу) і дайте відповідь – від кількох фраз до половини сторінки – на запитання: ким ви себе вважаєте? Мені це дуже цікаво. Які чотири-п'ять основних рис визначають вашу особистість? Тут немає правильних і неправильних відповідей і є лише одне правило: не думайте занадто довго і старанно. Просто запишіть, що перше спаде на думку: «Це я».
Тепер погляньте на свою відповідь. Я більше ніж на п'ятдесят відсотків впевнена, що ви написали щось на кшталт:
«Мені двадцять вісім, я католичка, незаміжня, працюю секретарем у фірмі з виробництва електроніки, живу в Буффало».
«Зростання 178 см, вага 79 кг, чорнявий, кароокий, італієць, колишній футболіст, голосую за демократів, ветеран В'єтнаму, продавець електроприладів».
«Колишня вчителька, одружена з коханим чоловіком, лікарем-терапевтом, мама трьох приголомшливих дітей: Марті тринадцяти років, Джиммі восьми років та Елізи п'яти з половиною років».
Або ж:
«Чорний, народився в Детройті, старший із п'яти дітей у сім'ї. Батько працював на General Motors. Навчався в Університеті Уейна, бакалавр. Програміст. Наступного літа одружуся з дівчиною, яку люблю ще зі школи».
При знайомстві ми зазвичай говоримо щось на зразок: «Я ось тут працюю, там живу, одружена, незаміжня, заробляю гроші, не заробляю, мама того-то і того-то, протестант, навчаюсь у школі». Обмінявшись такими даними про наше життя та роботу, думаємо, що повідали основне і маємо одне про одного якесь уявлення.
Що я можу сказати? Ми помиляємось.
Безперечно, все це дуже важливо для нас. Наше життя власне і складається з життєвого досвіду, історії, ролей, відносин, заробітку, навичок. Щось із цього ми самі обираємо. Щось із того, що називаємо своїм вибором, насправді компроміси. Щось взагалі випадковість.
Але це не є вашою сутністю.
Можливо, ви здивуєтеся, але якби я, сидячи поряд з вами, допомагала вибрати мету і спланувати ідеальне для вас життя, то ні про що подібне не питала б. Мені було б все одно, як ви заробляєте, якщо ви не любите свою роботу. Я б не питала про те, що ви зазвичай включаєте в резюме – досвід, навички, освіту. Занадто часто ми чудово вміємо робити те, що ніколи не вибирали, те, що змушені були робити, наприклад, набирати тексти або драїти підлогу (як у моєму випадку). Це зовсім не те, що ми любимо.
Коли ж настав час вибрати справу, якою б ви займалися з радістю та енергією, справа, яка принесла б вам приголомшливий успіх, ваші навички зовсім не важливі. Більше того, вони можуть навіть перешкодити, якщо ви суворо не відсунете їх на другий план. Забудьте про них на якийсь час.
Так-так, все правильно. Я хочу, щоб ви зараз забули про свою роботу (якщо тільки ви її не любите), про свою сім'ю (навіть якщо ви її обожнюєте), обов'язки, освіту – про все, що становить вашу реальність та особистість. Не хвилюйтеся. Нікуди вони не подінуться. Я знаю, що вони важливі. Щось із цього потрібно і дуже дорого. Але це не ви. Зараз зосередьтеся на собі.
Мене цікавить, що ви любите.
Можливо, ви зможете дати відповідь. Можливо, і ні. Це може бути ваша робота, хобі, спорт, походи в кіно, те, про що ви любите читати, предмет, який хотіли б вивчати в школі, щось, що вас зачаровує, коли ви випадково зустрічаєтеся з цим, навіть якщо нічого про це не знаєте.
Таких захоплень може бути кілька. Незалежно від того, що це гра на гітарі, спостереження за птахами, шиття, торгівля на фондовій біржі, історія Індії, є дуже-дуже важлива причина, з якої вам це подобається. Це ключики до того, що у вас ховається: до таланту, можливостей, вашого унікального погляду на світ.Ви можете і не здогадуватись про це. Ви можете мати своєрідні провали в пам'яті. Такі провали, через які ви навіть не впевнені, що ж насправді любите. У всякому разі , саме це – ви! Це ваша індивідуальність, ваша суть.
І навіть щось більше. Ваша сутність не є чимось пасивним, постійним та незмінним. Як сказав один філософ, це найважливіший план, креслення, яке має втілюватися в реальність шляхом проживання всього вашого життя. І унікальний малюнок ваших талантів, здібностей, прихований у тому, що ви любите, є картою для пошуків життєвого шляху.
Ви колись у дитинстві шукали скарби? Читали «Золотого жука» Едгара По? Тоді ви знаєте, що, перш ніж вирушати за скарбом, потрібно знайти карту. Вона може бути добре захована, розірвана навпіл або навіть на мільйон шматочків, але в першу чергу ви повинні її відшукати і зібрати, подібно до пазла. Ось чим ми з вами займатимемося протягом першої частини книги.
Підказки та ключі до вашої життєвої стежки не втрачені. Вони розкидані всюди і сховані, іноді просто у вас під носом, на очах. Їх потрібно зібрати і ретельно вивчити, поки не почнете розуміти, як створити життя, яке підходить саме вам.
Життя, де ви щоранку радісно схоплюватиметеся з ліжка назустріч світу, нехай часом відчуваючи страх, але завжди живучи на повну котушку.
Якщо вам не вистачає сил, постійно хочеться спати, ви все робите через силу, то причина може бути зовсім не в нестачі вітамінів та низькому рівні цукру в крові. Можливо просто не знайшли своє призначення. Ви відразу дізнаєтеся свій шлях, як тільки ступите на нього, адже вас одразу переповнять енергія та творчі ідеї.
У цьому частина секрету людей, які досягли справжнього успіху. Вони знайшли свій шлях. Крім того, вони мають особливі вміння, що дозволяють втілювати мрії в дійсність. Це дуже важливо, і навчити вас таким умінням – мета другої частини книги. Але спочатку потрібно випустити на волю свою творчу винахідливість та пристрасть до справи, а єдиний спосіб зробити це – знайти свій шлях. Тільки він захопить вас по-справжньому. Скарбом, до якого приведе вас цей шлях, стане успіх.
Давайте зараз зробимо дещо символічне. Візьміть аркуш паперу, у якому ви відповідали питанням «ким ви вважаєте?». Ще раз подивіться на нього. Тепер зім'ятайте і викиньте у відро для сміття.
Це єдиний лист, який я попрошу вас викинути, а я вже згадувала, що вам доведеться списати чимало.
Або збережіть його як сувенір. У майбутньому він стане чудовою ілюстрацією до порівняння «до і після», символом вашого неправильного уявлення про себе. Тому що ви, як і більшість із нас, помиляєтеся щодо того, ким себе вважаєте.
Хто ж ви насправді?
Ви забули. Але ж ви знали! Знали у дитинстві, зовсім дитиною. Тут ми й почнемо шукати втрачену карту ваших скарбів – ваших талантів. У перших п'яти дорогоцінних та загадкових роках вашого життя. У періоді, коли ви найбільше пізнали.
Я скажу вам дещо про вас у тому віці.
Ви були генієм.
Не смійтеся, я дуже серйозно. Мені байдуже, чого ви досягли в житті або який у вас IQ. Ви народилися зі своєю власною унікальною геніальністю. І коли я це говорю, маю на увазі не генія з маленькою – на відміну від Альберта Ейнштейна – літери. А Генія з великої літери – як Альберт Ейнштейн.
Ми присвоюємо почесний титул «геній» лише небагатьом – тим, хто, на нашу думку, просто таким народився, з надлишком якоїсь здібності, чи то видатним розумом, оригінальним в ічення світу, неймовірна цілеспрямованість. І ми переконані, що надздібності настільки сильні і нестримні, що долають найважчі обставини.
Візьмемо Моцарта. Музика переповнювала його від народження. Або Пікассо, ще одного генія. Скульптор Луїза Невельсон сказала, що Пікассо "малював як ангел ще в колисці". Оце генії, куди нам з вами до них. Так принаймні говорить здоровий глузд.
Відмінно, давайте візьмемо ось ці три критерії геніальності, що я назвала – видатний розум, оригінальний погляд на світ, неймовірну цілеспрямованість. А зараз подивимося, чи це було у вас у дворічному віці.
Поняття «видатний розум» не так легко розшифрувати. Ми зрештою засвоїли, що не можемо точно оцінити IQ. Навіть якби могли, то ці тести вимірюють лише дуже вузьку область знань та умінь. Тому краще назвемо «видатний розум» окремим випадком «оригінального погляду на світ»: інтелектуальний погляд, на відміну від художнього та музичного чи десятка інших поглядів на світ, які ми вже знаємо чи ще не відкрили, – політичного, емоційного, спортивного, гуманітарного… Можете продовжити список.
У два роки ви мали оригінальний погляд на світ. Ви можете не пам'ятати, але це пов'язано з тим, що нам важко запам'ятовувати те, що не можна сказати словами. У дитинстві ми настільки оригінально дивилися на світ, що ніхто не міг допомогти нам висловити це. А якщо ми самі знаходили слова, то ніхто не міг їх зрозуміти!
Якщо вам доводилося прислухатися до маленькій дитині(наприклад, якщо у вас є діти), ви знаєте, що вони кажуть дивні та дивовижні речі: намагаються нам пояснити, як виглядає світ з тієї точки зору, яка ніколи ще не існувала!
Великі поети – люди, які зберегли здатність дивитися світ свіжим відкритим поглядом і розповідати, що бачать. Але ми все це могли. Ви це могли у дворічному віці. Коли вам було два роки, ви були дуже зайняті. Ви не просто винаходили власну мову для своїх цілей. Ви, як сказав один мій друг фізик, самі досліджували природу всесвіту.
Тож оригінальний погляд на світ у вас був. Абсолютно унікальний.
І у вас була неймовірна цілеспрямованість.
Ви чудово знали, що ви любите та що хочете. Ви робили все, щоб отримати це, і ніяких вагань та невпевненості у собі. Якщо бачили печиво на столі, то не роздумували: А мені можна? А я заслуговую? Чи не виставлю себе дурнем? Я знову ганяю – це прокрастинація?» Ви думали: "Печень". І починали плакати, виманювати частування лестощами, повзли, дерлися, споруджували сходи з коробок – робили що завгодно, аби дістати печиво. Якщо не виходило, ви скандалили, лягали подрімати, а потім змінювали об'єкт своєї уваги. І це не заважало намагатися здобути наступну чудову річ, яка потрапила в поле вашого зору.
Зверніть увагу: у такі моменти не потрібна впевненість у собі. Саме цей вираз позбавляється сенсу. Ви навіть не усвідомлюєте, ви повністю зосереджені на цілі.
У вас були всі ті рідкісні та особливі якості, які, як нам здається, характерні для геніїв. І в мене були.
Куди ж вони поділися?
Поки ви були надто малі, щоб прислухатися до голосу розуму, або вас рано було вчити робити щось корисне, користувалися чудовою свободою бути самим собою. До п'яти-шості років, якщо не раніше, ваше дороге право обирати, ґрунтуючись на власних бажаннях, почали забирати. Як тільки ви навчилися себе контролювати і сидіти струнко за партою, казка скінчилася.
Ви, мабуть, забули, як піти в перший клас. За плечима – п'ять років чудового досвіду: ви бачили, впізнавали, відчували, ненавиділи і любили різні речі. Але школа створена не для того, щоби навчатися у вас. Вона створена вчити вас. Вона ненавмисно переконала, що ваші знання, уподобання, міркування насправді гроша ламаного не варті. Просто ігноруючи вашу особистість, вона скасувала весь багатий внутрішній світ, з яким ви туди прийшли. Все, що бачили в школі – це чистий аркуш, який треба заповнити потрібними знаннями. Якщо вам було важливо поговорити з найкращим другом, або помріяти, або помалювати, коли потрібно було вивчати таблицю множення, вас карали. Якщо ви раптом розуміли, як розмовляти з рослинами, а рослини вам відповідали, вас не питали: «Хочеш навчитися писати чи ти зайнятий чимось іншим?» Вам казали: "Відійди від рослин, і подивимося, як швидко ти вивчиш алфавіт!"
Чи говорили ви з квітами чи собаками, чи ліпили скульптури із бруду, чи збиралися стати кінозіркою чи доїхати на ковзанах до країни ескімосів, ви швидко розуміли, що це виїденого яйця не варто. І потихеньку забували. У вас розвинулася своєрідна амнезія. Відтепер, якщо вам запитували: «А що ви вмієте робити?» – Ви легко відповідали: «Нічого». Маючи на увазі: «Нічого такого, що можна вважати важливим». Або казали: "Ну, мені легко дається математика". Або: «Я добре набираю текст». Вам і на думку більше не спадало сказати: «Я люблю рослини. Я пам'ятаю всі їхні назви і думаю, що знаю, як зробити їх щасливими».
Всі, кого ми вважаємо геніями, – люди, які втекли від необхідності приспати в собі цікаву дитину, яка цікавиться всім. Навпаки, вони присвятили життя тому, щоб озброїти цю дитину всіма інструментами та навичками, необхідними для гри на дорослому рівні. Знаєте, Альберт Ейнштейн грав. Він робив великі відкриття саме тому, що зберіг у собі ту свіжість погляду та задоволення, з яким діти досліджують світ.
Анскулінг - різновид домашньої, сімейної освіти, що базується на інтересах дитини. Як правило, не передбачає систематичні заняття та дотримання програм навчання. Тут і далі прим. ред., крім особливо обумовлених випадків.
Унікальний малюнок ваших талантів, здібностей, прихований у тому, що ви любите, є картою для пошуку життєвого шляху.
Доброго часу доби всім улюбленим читачам
2 і 3 пункт допомагають першому пункту не бути розпливчастим, а останньому - сухим та беземоційним.
Сила негативного мислення
Зараз буде багато цитат;)
Скаржитися, бурчати, нудити, нити, досадувати, злитися - заняття приголомшливе і дуже корисне. Вам треба тільки навчитися робити це правильно. Людина за своєю природою не може постійно добре себе почувати.
Чудова думка, чи не так? Адже точно було помічено у книзі, що будь-яка народна поезія - низка прокльонів та скарг, спрямованих у небеса. Люди раніше не ходили до психіатрів, вони випускали свій біль через пісні та танці.
А потім «якоїсь миті прийняли властиву нашій культурі абсурдну ідею. Нібито, щоб досягти успіху, необхідно постійно зберігати позитивний настрій»
Адже дурість.
Примушувати себе мислити позитивно - вірний спосіб взагалі нічого не зробити. А ось негативний настрій, навпаки, змусить це зробити.
Коли ми злимось і ненавидимо себе і всіх навколо, у нас усередині все вирує. Але ми починаємо собі доводити, що так не можна. Пригнічуємо, пригнічуємо, поки не сумуємо.
Зневіра – гостра нестача енергії, а негативний настрій – енергія, чиста, зла, першокласна енергія. Але ми настільки звикли її пригнічувати і вважати забороненим, що забули те, що відомо кожній дворічній дитині: як приємний спалах гніву.
Загалом треба прийняти ідею, що давати їм екологічний вихід і звинувачувати себе у періоди спадів і криз. Адже вони – природна складова нашого шляху.
Що можна зробити, коли накриває вселенський сум?
Записуйте прокляття, визнавайтеся в страхах, насолоджуйтесь своїми гіршими якостями, вигадуйте будь-які шалені шляхи втечі. Правила ті ж, що й для скарг уголос, у тому числі на публіці. Приймайте свої скарги зі співчуттям та задоволенням. Веселіться, якщо зможете. Не треба нічого раціоналізувати, вибачатися, пояснюватись, сперечатися з собою. І, насамперед, ніколи не намагайтеся вирішувати свої проблеми у зошиті важких часів. Це місце для чистого негативу.
І на останок…
Ще мені дуже сподобалася переконаність Барбари, щоб бути фахівцем, вчитися і заробляти, не обов'язково вступати до університету. Це не стосується звичайно таких професій, як лікарі та юристи, наприклад. А для решти у книзі розписані ідеї, як всього добиватися без диплома вищого. навчального закладу. Найпростіше - піти в підмайстер. Враховуючи реалії нашої освіти, це чудова ідея.
Ще в книзі ну прямий дуже докладно пані Шер вчить будувати блок-схеми, плани на 5 років, місяць, тиждень, сьогодні-завтра. Кому дзвонити, що носити з собою в кишені, як облаштувати своє робоче місце- Про все це в книзі.
Якщо чесно, у мене особисто не виникло бажання створювати блок-схеми та зустрічатися з групою підтримки. Мені достатньо завжди на тлі тримати те, що для мене важливо, і пам'ятати про те, куди я йду. Решта складається без докладного планування і стусанів ззовні. Залишаю місце, щоб бути у потоці. Про що писала у пості.
Якщо пригадати всі книги Барбари Шер, які я читала, то можу сказати, що найбільше мені сподобалася "Про що мріяти". Хоча це можливо тому, що я з неї почала). А ти читала книжки Барбари? Яка сподобалася найбільше?
Мої відгуки про інші книги Барбари Шер:
Знову вийшов піст довшим, ніж я хотіла. А я ще хотіла поговорити про внутрішню дитину. Залишу це ще на один пост;)
А поки що час прощатися. До зустрічі;)
З побажанням щастя,
Якщо людина має мрію, то її життя цінне. Відсутність мрії знецінює існування людини, адже саме бажання та цілі змушують рухатися, адаптуючи реальність під себе. На жаль, в сучасному світілюди віддають пріоритет грошам. Вони проводять добу на роботі, забуваючи про те, що колись хотіли здійснити подорож до гор, стрибнути з парашутом чи написати книгу. Ритм життя не дозволяє відволікатися на мрії, а люди наївно продовжують думати, що це лише дрібниці, які не варті витраченого часу. Барбара Шер спільно з Енні Готтліб та їх знаменитою книгою "Мріяти не шкідливо"доведе всім, що мрії мають збуватись!
«Мріяти не шкідливо. Як отримати те, чого дійсно хочеш» у fb2, epub, pdf, txt, doc – книгу Барбари Шер та Енні Готтліб на нашому сайті Ви можете за посиланням нижче.
Про що ця книга?
У кожного з нас є мрія, нехай навіть найменша і найбанальніша, наприклад, з'їсти величезну піцу або завести цуценя, але вона є. Дивно те, що ми нічого не робимо для її здійснення, а потім засмучуємось, впадаючи в депресію, що мрія так і залишилася мрією. Парадоксально, але насправді правильно.
Барбара Шер та Енні Готтліб у книзі «Мріяти не шкідливо» доведе Вам, що кожна мрія має здійснитися. Автори книги впевнені, що для досягнення цієї мети зовсім не обов'язково освоювати гіпноз, вдаватися до подробиць історії обожнювання і навіть вивчати магію. Щоб бажання виповнилося, достатньо мати потрібну інформацію і вміти правильно ставити перед собою плани з кількома варіантами вирішення проблем.
Чому вчить ця книга?
У книзі «Мріяти не шкідливо. Як отримати те, чого дійсно хочеш» Барбара Шер та Енні Готтліб розвіють стереотипні методики досягнення власних цілей та здійснення заповітної мрії. Автори вважають, що кожна з чарівних ілюзій має бути втілена в реальність, що може зробити тільки людині, якій вони належать.
Барбара Шер та Енні Готтліб розповідають що потрібно для втілення мрії в реальність та пропонують результативні шляхи досягнення цієї мети. Інструментарій авторів неодмінно дозволить Вам стати щасливою людиною, яка не знає, що таке депресія.
Користуючись методиками та стратегіями, запропонованими в цій книзі, Ви зумієте втілювати мрії у цілком конкретні реалії, використовуючи при цьому нескладні інструменти для досягнення своїх цілей, освоїти принцип дії яких під силу кожній людині.
Для кого ця книга?
Ви маєте мрії, але Ви не знаєте, як їх здійснити? У такому разі книга «Мріяти не шкідливо. Як отримати те, чого дійсно хочеш» саме те чого Ви потребуєте найбільше. Посібник із удосконалення свого життя розрахований на широку аудиторію, адже мрії кожної людини мають збуватись.
Ця книга виправдовує свою актуальність та подальше перевидання вже кілька десятків (!) років. Вона буде корисна тим, кому за 30, і хто загруз у рутині, займається зненавидженою роботою і мріє змінити життя. Можна порадити її і 20-річним – тим, хто до ладу не визначився, чим хоче займатися життям, і ризикує провести найближчі роки, займаючись професією, яку обрали батьки. Цю книгу можна рекомендувати тим, хто хоче змінити спеціальність, думає про втрачені можливості і йому щось хочеться нового. Автор розповідає, що нічого неможливого немає. Все можливо, і це знаходиться набагато ближче, ніж ми думаємо, і не треба боятися починати, навіть якщо вам 40, 50 років.
«Мріяти не шкідливо» вперше вийшла 1978 року, і ось уже протягом 30 років допомагає людям у всьому світі перетворювати свої розпливчасті бажання та мрії на конкретні результати.
Книжка складається з трьох частин:
1. як зрозуміти чого ти справді хочеш, про що мрієш;
2. починаємо складати план у тому, як досягти мріяного;
3. створюємо групу підтримки, яка допоможе тобі у важкі часи.
Перший розділ книги присвячений нашому оточенню, нашій сім'ї та всьому тому, що в нас закладається з дитинства. З перших сторінок книги автор відсилає людину до схильностей її дитинства, коли так було природно співати, малювати, танцювати, вигадувати небилиці. Барбара звертає увагу людей на справжні мрії, які мали кожного з нас у дитинстві, але згодом зникли через відсутність віри в них. Автор змушує нас знову стати дітьми та піддатися спокусі – мріяти про неможливе.
Читаючи сторінку за сторінкою, ви «розгрібаєте» дитину в собі, згадуєте, якими ви були, що вам подобалося і про які таланти говорить усе це. І починаєте працювати з цим, уявляючи майбутнє своєї мрії, свій ідеальний день, житло, спосіб життя. Барбара Шер починає давати практичні поради щодо планування та взаємодії з іншими людьми.
Другий розділ книги - про загадування бажань, і саме тут є важливі практичні завдання. Виконуючи їх одне за одним, ви подивіться на себе по-іншому, перегляньте свої цілі та мрії, відкинувши непотрібне. Наприклад, автор пропонує вам згадати двадцять улюблених занять чи описати свій ідеальний день. Якщо ви це зробите, то зрозумієте, що насправді всі ваші бажання та мрії цілком здійсненні і що вам небагато потрібно для Життя Мрії.
Кожну нездійсненну мрію Барбара Шер пропонує розбивати на докладні та дрібні дії. Вони реальні, не вводять у ступор та допомагають діяти. Основа практичного досягнення мети – планування від зворотного (від результату до перших кроків) та встановлення чітких термінів. Важливо чітко уявити собі життя, коли мети буде досягнуто.
Завершальна частина книги вчить працювати з труднощами по дорозі. До речі, Барбара Шер – не прихильник позитивного мислення. Вона впевнена, що про проблеми слід говорити: тільки так можна вирішити їх.
Прочитавши книгу, ви дізнаєтесь:
Як виявити свої сильні сторони та приховані таланти;
