Діагностика ВІЛ-інфекції у дітей, народжених від ВІЛ-інфікованих матерів, утруднена через те, що в крові таких дітей протягом тривалого часу зберігаються материнські АТ до ВІЛ. На сьогоднішній день розроблено ефективні методипрофілактики вертикальної передачі ВІЛ: антиретровірусна терапія (АРВТ), яка проводиться у матері під час вагітності та пологів та у дитини у перші тижні життя; акушерські втручання, включаючи плановий кесарів розтин; відмова від грудного вигодовування. Там, де ці методи доступні та застосовуються, частоту передачі ВІЛ від матері дитині вдається знизити до 1–2%. Оскільки материнські АТ зберігаються у крові новонароджених дітей протягом тривалого часу, визначення АТ дозволяє зняти діагноз ВІЛ-інфекції дітям лише у віці 15–18 місяців із подальшим підтвердженням результату методом ІБ.
Проблема ранньої діагностики ВІЛ-інфекції у новонароджених дітей за кордоном була вирішена кілька років тому з появою молекулярно-біологічних методів, які дозволяють виявляти фрагменти геному ВІЛ у крові на ранніх термінахінфікування. Було показано, що у більшості інфікованих дітей ДНК провірусу ВІЛ може бути виявлена до першого місяця життя та практично у всіх до шостого місяця.
Показання до застосування різних лабораторних досліджень та особливості інтерпретації результатів.Для ранньої діагностики ВІЛ-інфекції у дітей, народжених від ВІЛ-інфікованих матерів, переважно виявляти ДНК провірусу ВІЛ у клітинах крові. Не рекомендується використовувати виявлення РНК ВІЛ, оскільки профілактична АРВТ, що проводиться під час вагітності матері та після народження дитині, може суттєво знизити реплікацію вірусу, що призведе до зниження концентрації РНК ВІЛ та підвищить ймовірність отримання помилково-негативного результату при обстеженні дитини. Для визначення ДНК провірусу ВІЛ використовують методики, що ґрунтуються на АНК (у переважній більшості випадків – ПЛР).
Обстеження дитини, народженої від ВІЛ-інфікованої матері, для виявлення ДНК провірусу ВІЛ бажано проводити у віці:
Позитивний результат наявності ДНК провірусу ВІЛ повинен бути підтверджений, для повторного аналізу слід використовувати додатковий зразок крові, отриманий у більш пізні терміни, порівняно з попереднім зразком.
Отримання позитивних результатів виявлення ДНК ВІЛ у двох окремо взятих зразках крові у дитини старше одного місяця є лабораторним підтвердженням діагнозу ВІЛ-інфекції.
Отримання двох негативних результатів виявлення ДНК провірусу ВІЛ у дитини віком від 4–6 місяців (за відсутності грудного вигодовування) свідчить проти наявності у дитини ВІЛ-інфекції, однак зняття дитини з диспансерного обліку з приводу інтранатального та перинатального контакту з ВІЛ-інфекцією у віці старше 1 року за одночасної наявності наступних умов:
Показання для обстеження для виявлення ДНК провірусу ВІЛ
Діагноз ВІЛ-інфекція виключається або встановлюється у дітей із перинатальною трансмісією за допомогою серологічних та вірусологічних методів. Серологічні спрямовані на виявлення антитіл до вірусу у сироватці крові методом ІФА та імуноблоту. Вірусологічні методи (виділення вірусу, ПЛР, вірусне навантаження) дозволяють виявити вірус та/або його компоненти - білки та нуклеїнові кислоти, зокрема, gp24-aHTHreH, що знаходиться у складі вірусних частинок у значній кількості. Швидка та рання серологічна діагностика ВІЛ-інфекції у дітей ускладнена, оскільки антитіла класу IgG передаються від матері трансплацентарно та присутні у дітей до 18 місяців. Розрізнити материнські та власні антитіла до ВІЛ неможливо. У неінфікованих дітей материнські антитіла зазвичай зникають до 9-12 місяців, це, при негативній ПЛР, дозволяє говорити про відсутність інфікування дитини. Результати серологічного обстеження новонароджених дітей враховуються при остаточній постановці діагнозу у будь-якому віці. Однак у деяких випадках антитіла можуть не визначатись і у ВІЛ-позитивних дітей. Це пов'язано з вродженою гіпогаммаглобулінемією, коли в період, коли вже зникають материнські антитіла (6-18 міс.), не відбувається вироблення своїх антитіл до антигенів ВІЛ у титрах, достатніх для виявлення в ІФА. Таким чином, негативний результат серологічного тестування в ранньому віцівиявляється недостатнім висновку про відсутність інфекції.
Для встановлення або повного заперечення ВІЛ-інфекції у новонароджених та дітей першого року життя рекомендуються вірусологічні тести.
Максимально достовірними є методи полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР) (ДНК та РНК-тест) та культурально-вірусологічний. Їх використання дозволяє встановити діагноз у 30-50% ВІЛ-інфікованих дітей відразу після народження і майже у 100% - у віці 3-6 міс. що свідчить про розмноження ВІЛ в організмі дитини. Для діагностики ВІЛ-інфекціїу дітей можна застосовувати обидва види тестів: показано, що вони не відрізняються за чутливістю, проте ДНК-тест значно простіше у виконанні та дешевше. Важливою умовою отримання достовірних результатів є використання для аналізу венозної крові дитини. Метод ПЛР є високочутливим: кілька копій ДНК або РНК у зразку плазми може виявитися достатньою, щоб результат тестування був позитивним. Тому пуповинна кров непридатна для молекулярного тестування. Це з можливістю контамінації крові дитини материнської кров'ю під час пологів; Найменша домішка вірусних частинок або лімфоцитів ВІЛ-інфікованої матері може призвести до отримання хибно-позитивного результату ЛЦР-аналізу, що ускладнить встановлення правильного діагнозу дитині.
На думку експертів, діагностичне ПЛР-тестування слід проводити тричі у наступні терміни: від народження до 48 годин життя; у віці 1-2 місяці; -4-6 міс. Більшість фахівців сходяться на думці, що при зараженні in uteri спостерігається позитивний результат вірусологічного обстеження у перші 48 годин життя. У міру збільшення віку дитини зростає і виявлення ДНК ВІЛ при ДНК-тестуванні. У разі перинатального зараження у перші 7 днів виявляється лише 24% інфікованих дітей, але вже через тиждень їхня частка становить 93%. Тому більшості інфікованих дітей діагноз ВІЛ-інфекції може бути встановлений у віці 1 місяця. при повторному ПЛР-аналізі.
Діти, які мають негативні результати вірусологічного тестування при народженні та у віці 1 міс., обстежуються у віці 4-6 місяців. До віку 4-6 місяців, практично у всіх ВІЛ-інфікованих дітей спостерігаються позитивні результати ПЛР-тесту.
Іншим тестом для оцінки вірусологічного статусу та моніторингу інфекції є визначення вірусного навантаження – концентрації вірусу, вираженої серед копій РНК ВІЛ (пропорційної кількості вірусних частинок) на 1 мл плазми. Для дітей характерний високий рівеньвірусного навантаження, яке може зберігатися в організмі дитини протягом тривалого часу. Показано, що при внутрішньоутробному зараженні в момент народження концентрація вірусу відносно мала<10 000 копий/мл), однако в течение первых 2 месяцев жизни резко возрастает (100 000 — 1 000 000 копий РНК/ мл и более) и затем снижается очень медленно в течение нескольких лет. Высокий уровень вирусной нагрузки (более 105/мл в возрасте 1-2 мес. обычно соответствует быстрому прогрессированию ВИЧ-инфекции. Для детей характерны более выраженные биологические колебания концентрации вируса в крови, поэтому в возрасте до 2 лет существенными следует считать не менее чем пятикратные различия показателей (для взрослых — 3-кратные). В результате проведенных исследований в США выявлена зависимость уровня РНК ВИЧ и показателей смертности от пола ребенка. Отмечено, что для мальчиков характерен более высокий уровень РНК ВИЧ, но не смотря на это, выживаемость мальчиков существенно выше выживаемости девочек. Показатели вирусной нагрузки имеют значение для оценки состояния, прогноза и решения вопроса о назначении и эффективности антиретровирусной терапии. При хорошем результате лечения уровень нагрузки падает в 100-1000 раз и может оказаться ниже порога чувствительности тест - системы (так называемый «неопределяемый уровень»).
Таким чином, у дітей віком від 6 до 18 міс. лише поєднання двох методів – серологічного та вірусологічного – дозволяє підтвердити або відкинути ВІЛ-інфікування. Зробити висновок про його відсутність у дітей без клінічних ознак ВІЛ-інфекції можна за двох негативних результатів серологічного та вірусологічного тестів. При поєднанні позитивних вірусологічних та серологічних результатів інфікування підтверджується. Після 18 місяців. єдиним підтвердженням ВІЛ-інфекції може бути визначення антитіл до ВІЛ у сироватці дитини: після цього терміну вони можуть там виявлятися лише у тому випадку, якщо виробляються власною імунною системою у відповідь на контакт із вірусом.
Життя людини при ВІЛ безпосередньо залежить від того, коли було діагностовано захворювання. Щоб виявити патологію, спочатку достатньо здати простий аналіз крові. Якщо у людини є вірус імунодефіциту, то аналіз покаже порушення у функціонуванні організму.
Наявність збудників вірусу не можна виявити в загальному аналізі крові, але можна виявити фактори, що безпосередньо вказують на присутність в організмі патології.
У нормі кількість становить 1,2-3×109/л. На початкових етапах ВІЛ цей показник підвищується, що вказує на боротьбу організму зі збудниками захворювання.
Коли імунітет вже ослаблений і не може протистояти вірусу, відбувається зниження кількості лімфоцитів до критичної позначки.
Під час імунодефіциту спостерігається зменшення Т-лімфоцитів.
Нейтрофіли розпочинають активну дію безпосередньо після проникнення в організм вірусів. Ці елементи сприяють поглинанню вірусних клітин.
При ВІЛ спостерігається руйнація та значне зменшення загальної кількості нейтрофілів.
Нормальна кількість нейтрофілів у крові становить 1,8-6,5×109/л. Знижена кількість цих елементів характерна як для ВІЛ, але й інших хвороб інфекційно-запального типу.
Мононуклеари є черговим різновидом лейкоцитів. Утворюються в крові тільки після проникнення в організм збудників інфекцій та вірусів. При нормальному стані ці елементи взагалі не повинні утримуватися в крові.
Грають одну з основних ролей під час згортання крові. Нормальна кількість цих елементів у крові становить 150–400×109/л.
У разі розвитку ВІЛ кількість тромбоцитів знижується.
Клінічно цей стан підтверджується наявністю цілого ряду симптомів:
Рівень не вважається специфічним для аналізованої патології. При ВІЛ кількість цих елементів зменшується через вплив вірусу на кістковий мозок, де відбувається кровотворення. Нормальна кількість еритроцитів у крові – 3,7–5,1×1012/л.
Зрідка у загальному аналізі крові можна виявити підвищений вміст цих елементів. Таке спостерігається при легеневих хворобах, які супроводжують ВІЛ. До таких патологій входить туберкульоз і запалення легень.
Ознакою ВІЛ вважається зниження кількості гемоглобіну, що визнається симптомом залізодефіцитного недокрів'я.
Симптомами недокрів'я визнаються такі:
Нормальний рівень гемоглобіну – 120-160 г/л.
При діагностиці вірусу імунодефіциту виявляється значне збільшення еритроцитів. Нормальний показник становить від 1 до 15 мм/год. Прискорення осідання не вважається специфічним показником для ВІЛ. Цей симптом характерний для будь-якого інфекційно-запального захворювання.
Швидкість осідання еритроцитів може тривалий час не змінюватись (до кількох років), після чого різко збільшується.
У результаті можна дійти невтішного висновку, що ОАК не дає можливості на 100% переконатися у наявності ВІЛ чи СНІДу. Однак цей метод дослідження дуже важливий виявлення вірусу на початковій стадії.
Якщо дитині призначають додатково здати ІФА, до процедури потрібно підготуватися. Для дітей підготовка до аналізу полягає у дотриманні дієтичного раціону напередодні. Необхідно виключити з меню страви солоної, гострої та жирної їжі.
Забір крові виконується вранці на голодний шлунок. Біоматеріал забирається з вени у кількості 5 мл.
Якщо лікарня платна, отримати результати можна вже наступного дня. У державних клініках термін очікування на результати затягується на кілька тижнів. У разі негативного результату можна бути впевненим у відсутності у дитини вірусу імунодефіциту.
Якщо під час дослідження в біоматеріалі виявили специфічні антитіла, то ставиться позитивний результат, що вказує на наявність ВІЛ.
Якщо паралельно здати аналіз методом імуноблоту, можна отримати достовірну інформацію. Комбінація результатів ІФА та імуноблоту дає результат з достовірністю 99,9%. Якщо результати не збігаються, це викликано недостовірністю аналізів та його потрібно обов'язково пересдать.
Основна відмінність між цими методами діагностики полягає в тому, що аналіз на вірус ВІЛ (СНІД) є більш точним, раннім та необхідним для повноцінної діагностики та лікування.
Аналіз на антитіла хоч і не має такої точності, але має незаперечну перевагу - низьку ціну і короткі терміни виготовлення.
У клініці «Поліклініка +1» аналізи на антитіла до ВІЛ (СНІД) можна провести за 20 хвилин, здається кров із вени. Вартість такого аналізу 500 рублів Ви можете здати цей та інші аналізи повністю анонімно.
Аналізи на вірус ВІЛ (СНІД) стають позитивними, починаючи з 5-7 дня від моменту зараження, поступово підвищуючи відсоток виявлення і досягають до 30-40 днів 100%.
Слід зазначити, що у ранні терміни з моменту можливого зараження можна пройти профілактику від зараження ВІЛ. Така профілактика добре перевірена на ВІЛ-інфікованих вагітних, що народжують дітей. В результаті такої профілактики 3 із 4 дітей народжуються здоровими.
Аналізи на вірус ВІЛ (СНІД) проводять у двох варіантах:
Аналізи на антитіла (ІФА) до ВІЛ (СНІД) залежать від стану організму та починають виявлятися у вигляді позитивних результатів через 2-3 тижні, максимальна ймовірність виявлення такого аналізу може сягати 6 місяців після зараження. При проведенні пошуку антитіл на ВІЛ (СНІД) спочатку йде постановка реакцій у звичайній лабораторії, у разі позитивного аналізу кров відправляється в спеціалізовану лабораторію ВІЛ. У такому разі пацієнту повідомляється, що кров затримується на 10-15 днів. Видавати висновок про позитивний аналіз антитіла до вірусу імунодефіциту людини може тільки спеціалізована лабораторія ВІЛ.
У клініці "Поліклініка +1" аналізи на антитіла до ВІЛ можна провести за 20 хвилин, для чого здійснюється забір крові з вени.
Вартість такого аналізу 500 рублів. Ви можете здати цей та інші аналізи повністю АНОНІМНО.
Чекаємо на Вас у нашій клініці.
ВІЛ-інфекція не передається більшості дітей, народжених ВІЛ-позитивними мамами
20% – під час вагітності.
60% – у період пологів.
20% - при грудному вигодовуванні.
Профілактика вертикальної трансмісії (ПВТ) – комплекс заходів, спрямованих на попередження передачі ВІЛ від матері до дитини на всіх можливих етапах (вагітність, пологи, вигодовування).
Для першого огляду та обстеження дитини необхідно отримати направлення до регіонального центру СНІДу у віці 1 місяць, де йому буде здійснено забір крові на визначення РНК ВІЛ методом ПЛР та на визначення антитіл до ВІЛ методом ІФА. Подальша тактика ведення дитини залежить від результатів дослідження.
| Негативний результат ПЛР | Позитивний результат ПЛР |
|
|
ВАЖЛИВО: ВІЛ-позитивні діти відвідують дитячі садки та школи на загальних підставах За згодою батьків, поінформованих про ВІЛ-статус дитини, може бути лише медперсонал дитячої установи або школи.
ВАЖЛИВО: ВІЛ-позитивні діти проходять щорічне оздоровлення у дитячих оздоровчих закладах, відповідного профілю
