Божою милістю
МІТРОПОЛІТ МУРМАНСЬКИЙ та МОНЧЕГІРСЬКИЙ СИМОН
коханим про Господа пастирям, які чернеть
і всім вірним чадам Мурманської та Мончегорської Єпархії
Московського Патріархату
АРХІПАСТИРСЬКЕ РІЗДВЯНЕ ПОСЛАННЯ
В ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа! Дорогі батьки, брати і сестри, життя кожного з нас сповнене всіляких випробувань. Тією чи іншою мірою у ній завжди є випробування особливо важкі. Ми з вами, не побоюсь сказати, пережили не простий, але один із найважчих і, можливо, переломний рік. У Екклезіаста сказано, що «всі труди людини для рота його, а душа його не насичується» (Еклл. 6, 7). Чим напруженіша наша праця «для рота», тим гостріша душа відчуває голод. Хто може наситити душу? Тільки Господь Бог, ніхто і нічого, крім Нього. Тому, чим важчі часи, тим більше потребує наша душа Христа, сумує за Його втіхою, Божественним хлібом і питтям, радістю, що подаються нам від гірського світу. Одкровення Бога приходить до нас через духовну потребу та страждання. Чим сильніше страждання, чим більше труднощів на шляху, чим відчайдушніший пошук Бога, тим швидше Бог приходить на допомогу, відкривається у світлі (1 Ів. 1, 5), істині (1 Ів. 5, 20), любові (1 Ів. 4 8) і вказує шлях.
На наших очах світ стрімко поринає у брехню і неправду так, що навіть світлі та добрі слова втрачають силу. Брехня – це не просто легкий обман. Це спроба підмінити реальність неіснуючим станом речей і справ, забруднити її і перетворити на щось інше, здавалося б, міраж, створити ілюзію і як би запропонувати, нав'язати нею жити. Пам'ятайте слова Христа: «Коли син попросить у нього хліба, подасть йому камінь... коли попросить риби, подасть йому змію...» (Лк. 11, 11).
Господь викриває брехню як диявольську справу: «Ваш батько диявол… бо нема в ньому істини. Коли він говорить брехню, говорить своє, бо він брехун і батько брехні», «він… людиногубець» (Ів. 8, 44), «що спокушає весь всесвіт» (Об'явл. 12, 9). Диявол – лукавий – зло – не є абстракцією, але означає особистість: занепалого ангела, сатану, який повстає проти Бога. Він іде наперекір Божому задуму і Божій справі спасіння, що здійснюється в Христі. Немає малої брехні, є лише брехня, і вона завжди є усунення від того, що відбувається насправді, і химерним творенням того, чого немає. Причому брехня завжди буває ніби плетінням невидимої павутини, в яку можна вловити людину і цілий народ, все одно, зрештою - це смерть.
Живій душі завжди болісно і важко переносити будь-яку неправду. У заповідях Блаженства Господь втішає нас обітницею: «Блаженні жадібні й жадібні правди, бо вони насититься» (Мт. 5, 6). Бог кличе нас у Своє власне і неминуча блаженство. У вічному житті Царства Божого знайдемо ту правду, якої так мало на землі.
Прагні, що прагнуть, знають, що тяжкість неправди заснована на немилосерді. Будь-яка неправда заснована на немилосерді, у цьому її суть. Під час розгулу брехні ми всі потребуємо помилуватися. «Милість звеличується над судом» (Як. 2, 13). Але більше ми потребуємо протилежного, щоб бути самим милосердними, милостивими. «Блаженніше давати, ніж приймати», – навчає Господь (Дії 20, 35). Коли дають голодному їжу або тремтячому від холоду теплий одяг, чи не почувається він у цей час щасливим? Але блаженнішим у цій ситуації виявляється саме той, хто дає. Блаженство його полягає у почутті робленого чи зробленого ним добра, а проявляється це почуття у глибині серця. Маючи втіху, ми втішаємося Христом, душа наша омивається і отримує Божественну підтримку, ми зростаємо і зміцнюємося в Царстві Божому. Сам Господь Бог наш здійснює перевищуючу наше розуміння Любов і Милість. Народження Сина Його Єдинородного на землі, сповненій неправди, – це Божественна Любов і Божественна Милість.
Матеріальні блага стають справжніми благами і справді нашими лише тоді, коли їхня матеріальна цінність трансформується в духовну. Якщо любов справжня, вона надприродна. Вона має Божественну владу перетворювати світ і людину, прощати гріхи свої та чужі. Щоб так любити, треба прийняти та засвоїти любов від Бога. Це схоже на те, як запалюють свічки: спочатку першу, від першої другу і так далі, поки весь простір не наповниться світлом. Світло виганяє пітьму. Немає в житті прекраснішої за місію, ніж своєю любов'ю викладати Божу любов.
Бог живе у небесах. «...Хто є Отець, ніхто не знає, крім Сина, і кому Син хоче відкрити» (Лк. 10, 22). Ось зараз настав на землі час повноти Божественного одкровення, коли Бог з'явився в плоті (1 Тим. 3, 16), більшого одкровеннянам не буде.
Христове Різдво! Бог відкривається через Свого Єдинородного Сина як наш Спаситель і Любов! У нашу людську дійсність, у села та міста, де мешкає людина, Бог іде до Свого народу і подає вогонь Своєї спасенної Божественної Любові. Спалимо Його любов'ю, як свічки, свої серця! Амінь.
Різдво Христове
2017 рік
Мурманськ
Симон
, МІТРОПОЛІТ
МУРМАНСЬКИЙ та МОНЧЕГІРСЬКИЙ
| Єпископ Тихвінський, вікарій Санкт-Петербурзької єпархії |
Митрополит Симон(у світі Валентин Петрович Гетя; 14 листопада, село Крюкове, Полтавський район, Полтавська область, Українська РСР) - єпископ Російської православної церкви, митрополит Мурманський та Мончегорський.
У 1977-1979 роках проходив службу військовим лікарем військової частини міста Черняхівська Калінінградської області, у 1979 році звільнився у запас, працював лікарем-терапевтом у поліклініці міста Куйбишева.
З серпня 1990 року – особистий секретар митрополита Ленінградського та Ладозького Іоанна (Сничова).
З 3 листопада по 27 грудня 1995 року після смерті Іоанна (Сничова) тимчасово керував Санкт-Петербурзькою єпархією. Успадкував бібліотеку митрополита Івана.
27 грудня 1995 року постановою Священного Синоду призначено на новостворену Мурманську та Мончегорську кафедру.
29 лютого 2004 року зведений у сан архієпископа.
8 жовтня 2013 року зведений у сан митрополита у зв'язку з призначенням главою Мурманської митрополії.
|
||||||||||||||||
У 1967 р. закінчив середню школу, працював на Полтавському комбінаті будівельних матеріалів, у 1968-1970 pp. служив у лавах Радянської Армії.
У 1971 р. вступив до Полтавського медичного стоматологічного інституту, потім перейшов у Куйбишевський медичний інститут, який закінчив у 1977 р.
У 1977-1979 pp. працював військовим лікарем військової частини м. Черняхівська Калінінградської обл., 1979 р. звільнився в запас, працював лікарем-терапевтом у поліклініці м. Куйбишева.
У 1980 р. вступив до Московської духовної семінарії, у 1983 р. — до .
2 грудня 1983 р. пострижений на чернецтво, 8 січня 1984 р. висвячений у сан ієродиякона, 15 лютого - в сан ієромонаха.
У 1987 р. закінчив МДА зі ступенем кандидата богослов'я і того ж року призначений настоятелем Петропавлівського храму в Самарі.
У 1988 р. зведений у сан ігумена.
У 1990 р. призначений благочинним 2-го округу Куйбишевської єпархії, зведений у сан архімандрита.
З серпня 1990 р. – секретар митрополита Ленінградського та Ладозького Іоанна (Сничова).
З 1991 р. викладав практичний посібникдля пастирів у СПбДС, з 1994 р. – канонічне право у СПбДА.
8 жовтня 2013 року, за Божественною літургією в Успенському соборі Свято-Троїцької Сергієвої лаври Святішим Патріархом Московським та всієї Русі Кирилом у сан митрополита.
Рішенням Священного Синоду від 26 лютого 2019 р. () призначений Преосвященним Орловським та Болховським, головою, зі звільненням від управління Мурманською єпархією.
Рішенням Священного Синоду від 4 квітня 2019 р. () пораховано на спокій. Місцем перебування визначено м. Мурманськ.
Освіта:1977 - Куйбишевський медичний інститут.
1983 - Московська духовна семінарія.
1987 - Московська духовна академія.
Нагороди:Церковні:
Світські:
"Зараз є проект собору, чудовий проект. Але про які дати може йтися? Перш ніж називати якісь дати, треба налагодити нормальні стосунки. Відносини між церковною та світською владою. Ми ще як лебідь, рак та щука, немає єдності", - митрополит Митрополит Мурманський та Мончегорський Симон
БФ "ММКС"
Митрополит Мурманський та Мончегорський Симон поскаржився на складні відносини зі світською владою. Коментуючи хід підготовки до будівництва собору в Мурманську, він зазначив, що першим кроком має стати налагодження взаємин.
"Зараз є проект собору, чудовий проект. Але про які дати може йтися? Перш ніж називати якісь дати, треба налагодити нормальні стосунки. Відносини між церковною та світською владою. Ми ще як лебідь, рак та щука, немає єдності", - наводить слова архієрея "ПівнічПост".
Митрополит підтвердив, що вважає своїм завданням як правлячого архієрея зведення собору в обласному центрі. Однак, говорячи про можливі терміни будівництва, він навів приклад собору в німецькому місті Кельн.
"На вході там зазначено, що він будувався з XII століття та до XVIII століття. І тут я подумав, що не ми одні такі", - пояснив він.
Ідея будівництва кафедрального соборуу Мурманську існує вже сто років. Вперше рішення про створення храму-пам'ятника загиблим у Першій світовій війні було ухвалено ще 1917 року. Спроба відродити проект робилася у 1990-ті роки, одразу після утворення Мурманської єпархії. А у 2013 році відбулася церемонія освячення заставного каменю.
В адміністрації регіону Бабенко відповідав за боротьбу з корупцією, також брав участь у акціях зі збору коштів на будівництво морського собору. Місцеві блогери з'ясували, що фонд, який розподіляє зібрані пожертвування, витратив близько чверті всіх грошей на зарплату своєму керуючому.
У свою чергу губернатор Марина Ковтун напередодні скаржилася на "акції залякування" з боку правоохоронних органів. На її думку, тиск здійснюється з метою примусити її до звільнення з посади. Губернатор не коментує затримання і наступного арешту Ігоря Бабенка.
За даними мурманських ЗМІ, на тлі чуток про можливу швидку відставку Марина Ковтун зустрілася з предстоятелем Руської православної церквипатріархом Кирилом. Формальним приводом для розмови стала пропозиція губернатора щодо перенесення місця будівництва морського собору. B-port стверджує, що цей момент викликав як мінімум подив у митрополита Симона. Спостерігачі вважають, що Ковтун намагалася заручитися підтримкою церкви, щоб зміцнити своє становище.
