Мистецтво у роки
Великої Вітчизняної
війни
У роки Великої Вітчизняної війнине слабшав
інтерес і до справжнього мистецтва. Артисти
драматичних та музичних театрів, філармоній
та концертних груп вносили свій внесок у спільну справу
боротьби з ворогом. Величезною популярністю
користувалися фронтові театри та концертні
бригади. Ризикуючи життям, ці люди своїми
виступами доводили, що краса мистецтва
жива, що убити її неможливо. Серед фронтових
артистів виступала і мати одного з наших
викладачів. Ми наводимо її спогади про ті
незабутні концерти.
Зінькович В.В. Букет в зелений кухоль. 1943
У суворі воєнні роки було важливим не лише постачання фронту зброєю та продовольством, а й підтримка високого бойового духу у військах. Психологічна та ідеологічна підтримка – потужна зброя перемоги, і в цьому чималу роль відіграло мистецтво. На той час важливим був кожен напрямок: живопис, кінематограф, література, музика - все це зробило свій внесок у подолання сили загарбників.
Художники, артисти та музиканти йшли на фронт, записувалися в ополчення та партизанські загони, віддавали життя на полях битв, але не забували про свою творчість. Саме в цей час була як ніколи важлива патріотична тема:
В евакуації, далеко від фронтової смуги, зусилля людей мистецтва були спрямовані на допомогу бійцям. У цей час у живописі особливого значення набуває плакат. Саме плакатний живопис піднімав дух, допомагав мужньо зустрічати ворога та закликав до подолання труднощів. Плакат «Батьківщина-мати кличе», відомий кожному, належить Іраклію Тоїдзе. Він же став автором низки шедеврів плакатного живопису.
Література була нерозривно пов'язана із фронтом. Багато письменників і поети брали участь у боях, але й ті, хто перебував в евакуації, віддавали всю силу свого пера боротьбі за перемогу. Вірші транслювалися радіо, видавалися у збірниках. Вірш Симонова «Жди меня» став виразом почуттів та думок багатьох бійців, які мріяли про повернення додому.
Військове мистецтво представляє особливий пласт у російській культурі, адже тоді вся творча енергія людей була підпорядкована єдиним цілям - допомогти фронту, підняти бойовий дух радянських солдатів і захистити рідну країнувід загарбників.
Cлайд 2
Велика вітчизняна війна стала суворим випробуванням народу нашої країни. З перших днів його героїчної боротьби проти фашистських загарбників наші художники повністю віддали себе та свою творчість у справі боротьби проти ворога. Багато хто з них разом з армією пройшли від Бреста до Москви та берегів Волги і назад від Москви до Берліна, Праги, Белграда. Активною була діяльність радянських художників, які разом з усім народом стали на захист Вітчизни: виїзди на фронт, співпраця у фронтових газетах, редакціях, участь у виставках антивоєнної спрямованості.Cлайд 3
Агітаційно-масове мистецтво. Плакат На перше місце у роки Великої Вітчизняної війни виходить агітаційно-масове мистецтво, плакат, карикатура і графіка, що мали велике поширення на фронтах і в тилу. Кукринікси Плакат, присвячений нападу Німеччини на СРСР. 24 червня 1941р.
Cлайд 4
Cлайд 5
Cлайд 6
Cлайд 7
Фронтові замальовки. На найважчих ділянках Вітчизняної війни знаходилися радянські художники, які випускали плакати, оформляли листівки та фронтові газети, що робили велику кількість замальовок. Все це і сьогодні становить велику мистецьку, культурну, історичну цінність. Художники уважно вдивлялися у важкі будні життя на фронті, у тилу, у партизанських лісах, помічаючи скромний, не помітний подвиг витривалості, життєстійкості, людяності Пахомов А. «На Неву за водою»
Cлайд 8
Cлайд 9
Герой боїв за Берлін Трайдуков. Клімашин. В. С. 1945 «Ласкаві руки» Клімашин. В. С.
Cлайд 10
Cлайд 11
Cлайд 12
Щербаков Б. Портрет лейтенанта З. М. Танюшина. 1943 Лукомський А. Гвардії майор Морозов. 1943
Cлайд 13
Піменов Ю. «Бі решітки» 1942 Піменов Ю. «Збитий фашистський літак. Північно-Західний фронт. 1943
Cлайд 14
Cлайд 15
Монументальні твори Незважаючи на важкі умови війни, продовжувала активно розвиватися у цей час виставкова діяльність. За роки війни було проведено багато мистецьких виставок, на яких митці представляли свої картини, етюди, малюнки. Роботи свідчили про прагнення митців поставити свою творчість на службу захисту Батьківщини. Багато творів, зроблені у роки ВВВ посіли почесне місце історія радянського мистецтва. Вражає суворий міський пейзаж А. Дейнекі «Окраїна Москви. Листопад 1941 року»: у будинках з порожніми очницями вікон, немов застиглих у тривожному очікуванні, в жорстокому колючому ритмі протитанкових надовб, у вантажівці, що мчить по спорожнілих вулицях, дивовижно точно передана атмосфера прифронтового міста, яке підготувалося до захисту перед захистом до захисту. Полотно Дейнеки «Оборона Севастополя»(1942) сприймається й нині як втілення героїзму Радянської Армії у Вітчизняній війні: у сюжетному епізоді одного міста передано масштаб битв і дух радянського народу, виявлений у боротьбі з фашистами.
Cлайд 16
Cлайд 17
Cлайд 18
«Мати партизана» (1943) Герасимова С. Можна віднести до найкращих творів радянського живопису. Художник патетичними засобами показав у ньому велич і душевну красу російської жінки-матері, що висловила всім своїм істотою перевагу над фашистським офіцером, що намагається вирвати у неї визнання і виявляє своє безсилля і шалену злість перед простою селянкою, що втілює весь радянський народ. Герасимов у цій картині досяг надзвичайно високого рівняхудожньої майстерності. Суворий колорит і весь композиційний устрій картини чудово виражають героїзм радянського народу. У картині А. Пластова "Фашист пролетів" (1942) з великою силоювідбилося загострене почуття відданості Батьківщині, безмежна любов до її природи та людей, ненависть до ворога та війни. Різким дисонансом до мирної м'якої природи звучить тема війни та смерті.
ЗОБРАЗУВАЛЬНЕ МИСТЕЦТВО Під час Великої Вітчизняної Війни, керівництву СРСР було як ніколи важливо стягнути в серцях народу патріотичні почуття. Інструментом стягнення був РАДЯНСЬКИЙ АГІТАЦІЙНИЙ ПЛАКАТ. Зі своїм завданням, плакати та його творці впоралися на відмінно. Плакати не залишали байдужими ні простого робітника, ні солдата, ні решту верств населення країни. Кожен намагався на благо спільної перемоги.
М.ВАТОЛІНА І М.ДЕНИСОВ «НЕ БОЛТАЙ!» З перших днів війни до плакату міцно увійшла тема пильності. У червні 1941 року М. Ватоліною та М. Денисовим було виконано плакат «Не бовтай!», який, завдяки лаконізму зображення та гасла, став вершиною пропаганди актуальної теми і на багато десятиліть пережив час свого створення. Основою для плакату послужили вірші С. Маршака, наведені на аркуші: «Будь на чеку, у такі дні підслуховують стіни. Недалеко від балаканини та плітки до зради». Тоді ж справжнім народним фольклоромстало гасло: «Болтун – знахідка для шпигуна!». До затримання ворожих шпигунів та диверсантів було залучено всіх міських та сільських мешканців. Ленінградський художник А. Пахомов зробив героями плаката піонерів, які пильно охороняють рідну землю від ворогів (Хлопці, захищайте Батьківщину! Вистежуйте ворогів, повідомляйте дорослим!»)
Д. ШМАРИНОВ «ОТОМСТІ» З плакату художника Д. Шмарінова «Отомсті» дивиться на глядача жінка. На тлі димного згарища стоїть вона, нерухома та страшна у своєму горі. На її опущених руках тіло по-звірячому вбитої дівчинки. У широко розкритих, сповнених сльозами очах матері не лише страждання, а й вимога помсти!
В. КОРЕЦЬКИЙ «Воїн ЧЕРВОНОЇ АРМІЇ, ВРЯТУЙ!» Надзвичайно широке поширення в роки війни набув плакат художника В. Корецького «Воїн Червоної Армії, врятуй!» Багаторазово повторений на фанерних щитах біля фронтових доріг, на стінах будинків, на поштових листівках цей плакат став символом і клятвою, будив у серцях бійців гаряче прагнення розгромити ворога, врятувати дружин і дітей від мук і страждань. її хлопчика. З-під білої хустки вибилося волосся, ненавистю і болем зведені брови, стражденно опущені куточки губ. Дитина в страху міцно пригорнулася до матері. Ліворуч навскіс до центру, прямо в серце матері направлений багнет гітлерівського солдата. Жодної зайвої деталі. Навіть кулачок дитини захований під хустку. Фігури матері і сина дано в погрудному зображенні, що ніби випливають з темряви в невірному світлі згарища, що коливається. Обігрітий кров'ю безжальний фашистський багнет і молода мати, готова своїм тілом прикрити сина, справляли незабутнє враження. Невипадково художник Корецький отримував від незнайомих йому фронтовиків сотні схвильованих листів, у яких солдати присягалися вигнати ворога з радянської землі, звільнити свій народ з фашистської неволі. Корецький у цій роботі майстерно використовував можливості фотографії для того, щоб надати зображенню характеру справжньої достовірності. Йому вдалося уникнути натуралізму, зайвої деталізації, властивої багатьом фотомонтажам. Лаконічність, суворість у відборі виразних засобів, суворе чорно-червоне колірне рішення, величезна сила емоційного впливу зробили цей плакат значним твором радянського образотворчого мистецтва, які не мають собі рівних серед плакатів воєнного часу.
БАТЬКІВЩИНА-МАТИ ЗАПОВІТЬ Батьківщина-мати кличе Немолода жінка з суворим обличчям тримає у простягнутій вперед правій руці текст військової присяги, ліва рука призовно піднята вгору. Незабутнє її обличчя з міцно стиснутими губами, з очима, що горять, в упор зверненими до глядача. Злегка розкидане з сивиною волосся, зсунуті до перенісся нахмурені брови, хустка, що розвівається вітром, створюють настрій тривоги і дуже чітко визначають головну думку плаката Батьківщина-мати кличе своїх синів виконати обов'язок захистити Вітчизну.
Образ Олександра Невського, людину могутньої волі, глибоко відданої Батьківщині, створив художник П. Д. Корін (1942). «Я писав його, розповідає художник, у суворі роки війни, писав непокірний гордий дух нашого народу, який «в судну годину свого буття» став на весь свій гігантський зріст».
Д. МООР «ТИ ЧИМ ДОПОМОГ ФРОНТУ?» Художник Д. Моор використав композицію плакату періоду Громадянської війни «Ти записався добровольцем?» під новим гаслом: «Ти чим допоміг фронту?». Актуальність і дієвість плаката була така висока, що його передрукували в інших містах країни з перекладом гасла мовами народів СРСР. Найстарший плакатист блискуче володів зброєю сатири. Вже у плакаті «Все на "Г"» Д. Моор визначив своє ставлення до ворога – знищувати його пензлем та словом.
КОКОРЕКІН «ГРУДДЮ НА ЗАХИСТ ЛЕНІНГРАДУ», СІРОВ «ЗАХИСТИМО МІСТО ЛЕНІНА», БОЙМ «БІЙ ВОРОГА…». Пафосом боротьби наповнені плакати А. Кокорекіна «Грудьми на захист Ленінграда!»; В. Сєрова «Захистимо місто Леніна»; С. Боїма «Бий ворога, як його били батьки та старші брати – матроси Жовтня!».
Відповіддю на фашистську агресію також стали роботи В. Іванова «За Батьківщину, за честь, за волю!»; І. Срібного «Бий міцніший, синку!»; А. Страхова-Браславського «Смерть фашизму»; С. Боїма та Ф. Бочкова «Розгромимо фашистських грабіжників!»; Д. Шмарінова «Фашисти не пройдуть!» та інші. Л. Лисицький створив чудовий плакат «Все для фронту! Все для перемоги!», який було надруковано після смерті автора взимку 1941 – 1942 року.
Найбільш значні роботи, що зображували захисників Вітчизни, були створені влітку 1941 року ленінградськими художниками В. Сєровим та А. Сітаровим. В. Сєров передав у плакаті «Наша справа праве – перемога буде за нами» рішучість літнього бійця-ополченця захищати рідне місто від ворога, що наближається.
В.ІВАНОВ «П'ЄМ ВОДУ З ДНІПРА» Після невдач та поразок першого року війни наша країна пізнала і радість перемог. Змінилася тематика радянського військового плаката. Більше стало в ньому світлих і радісних настроїв, спричинених передчуттям близької перемоги, дедалі частіше звучав заклик не лише звільнити радянську землю від ворога, а й принести волю народам Європи. Учасникам війни добре пам'ятний плакат художника В. Іванова «П'ємо воду рідного Дніпра». Полум'яніє у заграві димних згарищ передсвітанкове небо, відбите у темній і спокійній водній гладіні. Вдалині видніється щойно наведена саперами переправа. Нею нескінченним потоком рухаються на правий берег танки, автомашини. На передньому плані велика постать радянського воїна. Він зачерпнув каскою прохолодну, пахнучу лозняком і річковою свіжістю дніпровську воду, дбайливо підніс її до рота і повільно п'є, насолоджуючись кожним ковтком. Щира схвильованість та ліричність, синівська любов до матері-Батьківщини, що звучать у цьому плакаті, зробили його улюбленим твором народу.
ПОСЛУГА ХУДОЖНИКІВ- ПЛАКАТИСТІВ Плакати Великої Вітчизняної війни 1941 – 1945 років стали вкладом нашої країни у скарбницю світової мистецької спадщини XX століття. Вже у роки війни радянський плакат було визнано у всьому світі вершиною агітаційно-пропагандистського мистецтва. Незважаючи на матеріальні труднощі, скорочення друкованих видань та дефіцит якісного паперу, митці змогли «викувати потужну зброю», здатну без промаху розбивати ворога та об'єднати сили фронту та тилу – армію та народ – для Перемоги над фашизмом. Радянські художники-плакатисти виконали у роки війни свій патріотичний обов'язок, створивши чудову за своїми художніми та ідейними достоїнствами літопис боротьби та перемог, який ніколи не забудеться нашим народом.
ЛІТЕРАТУРА Велика Вітчизняна війна – це важке випробування, що випала частку російського народу. Література того часу не могла залишатися осторонь цієї події. Так першого дня війни на мітингу радянських письменників прозвучали такі слова: «Кожен радянський письменник готовий все, свої сили, весь свій досвід і талант, всю свою кров, якщо це знадобиться, віддати справі священної народної війни проти ворогів нашої Батьківщини». Ці слова були виправдані. З початку війни письменники відчули себе «мобілізованими і покликаними». Близько двох тисяч письменників пішли на фронт, понад чотириста з них не повернулися. Це А. Гайдар, Є. Петров, Ю. Кримов, М. Джаліль; Дуже молодими загинули М. Кульчицький, У. Багрицький, П. Коган. Фронтові письменники повною мірою поділяли зі своїми народом і біль відступу, і радість перемог. Георгій Суворов, письменник-фронтовик, який загинув незадовго до перемоги, писав: «Свій добрий вік ми прожили як люди, так і для людей». Письменники жили одним життям з народом, що бореться:.мерзли в окопах, ходили в атаку, робили подвиги і...писали.
Російська література періоду ВВВ стала літературою однієї теми – теми війни, теми Батьківщини. Письменники відчували себе "окопними поетами" (А. Сурков), а вся література загалом, за влучним висловом А. Толстова, була "голосом героїчної душі народу". Гасло "Всі сили – на розгром ворога!" безпосередньо ставився до письменників. Письменники воєнних років володіли всіма родами літературної зброї: лірикою та сатирою, епосом та драмою. Проте перше слово сказали лірики та публіцисти. Вірші публікувалися центральною та фронтовою печаткою, транслювалися по радіо поряд з інформацією про найважливіші військові та політичні події, звучали з численних імпровізованих сцен на фронті та в тилу. Багато віршів переписувалися у фронтові блокноти, заучувалися напам'ять. Вірші "Жди меня" Костянтина Симонова, "Землянка" Олександра Суркова, "Вогник" Ісаковського породили численні віршовані відповіді. Поетичний діалог письменників та читачів свідчили про те, що в роки війни між поетами та народом встановився небачений в історії нашої поезії серцевий контакт. Душевна близькість із народом є найвизначнішою і винятковою особливістю лірики років. Батьківщина, війна, смерть і безсмертя, ненависть до ворога, бойове братство і товариство, любов і вірність, мрія про перемогу, роздуми про долю народу – ось основні мотиви військової поезії. У віршах Тихонова, Суркова, Ісаковського, Твардовського чується тривога за батьківщину та нещадна ненависть до ворога, гіркоту втрат і свідомість жорстокої необхідності війни. У дні війни загострилося почуття вітчизни. Відірвані від улюблених занять та рідних місць мільйони радянських людей ніби по-новому подивилися на звичні рідні краї, на будинок, де народилися, на себе, на свій народ. Це знайшло відображення і в поезії: з'явись проникливі вірші про Москву Суркова та Гусєва, про Ленінград Тихонова, Ольгу Берггольц, про Смоленщину Ісаковського. Любов до батьківщини та ненависть до ворога – це те невичерпне і єдине джерело, з якого черпала в роки ВВВ своє натхнення наша лірика. Найбільш відомими поетами на той час були: Микола Тихонов, Олександр Твардовський, Олексій Сурков, Ольга Берггольц, Михайло Ісаковський, Костянтин Симонов
У поезії воєнних років можна виділити три основні жанрові групи віршів: ліричну (ода, елегія, пісня), сатиричну та лірико-епічну (балади, поеми). У роки Великої Вітчизняної війни набули розвитку не лише віршовані жанри, а й проза. Вона представлена публіцистичними та нарисовими жанрами, військовим оповіданням та героїчною повістю. Дуже різноманітні публіцистичні жанри: статті, нариси, фейлетони, звернення, листи, листівки. Статті писали: Леонов, Олексій Толстой, Михайло Шолохов, Всеволод Вишневський, Микола Тихонов. Вони виховували своїми статтями високі громадянські почуття, вчили непримиренно ставитися до фашизму, розкривали справжнє обличчя "упорядників нового порядку". Радянські письменники протиставляли фашистській брехливій пропаганді велику людську правду. У РОКИ Великої Вітчизняної війни створювалися і такі твори, в яких головна увага зверталася на долю людини на війні. ЛЮДСЬКЕ ЩАСТЯ І ВІЙНА – ТАК МОЖНА СФОРМУЛЮВАТИ ОСНОВНИЙ ПРИНЦИП ТАКИХ ТВОРИН, ЯК "ПРОСТО ЛЮБОВ" В. ВАСИЛЕВСЬКОЇ, "ЦЕ БУЛО В ЛЕНІНГРАДІ" А. ЧАК. У 1942 РОКУ З'ЯВИЛАСЯ ПОВЕСТЬ ПРО ВІЙНУ В. НЕКРАСОВА «В ОКОПАХ СТАЛІНГРАДУ».
БІЛОРУСЬКА ЛІТЕРАТУРА Особливе місце в білоруській літературі займає творчість поетів-фронтовиків, в якій розкриваються теми мужності, подвигу, жертви, патріотизму (Олексій Писін, Аркадій Кулешов) У вірші «Знов будемо щасце мати I волю» Я.Купала не тільки перемогу, а й передбачав той час, коли відновляться зруйновані міста та села, стихне кононнада, мирно зітхнуть люди: Так день зближається розплати За все, що вицерплі так, За наші спалені хати, За наших вирізаних діток. Очистимо наш ліс і поле Пекло Гітлера, пекло його бандів, Знов будемо щастя мати і волю У своїх відновлених присадах. Загоїмо рани, відбудуємо Свої сяліби зруйновані, Свою країну молоду Світлом асвецим. Зірнути знову наші вгору палаци, Святково прибяруться люди, Як красувався,красуватися Чирвоний стяг над нами буде.
Партизан, партизан, Українські сини! За неволю, за кайдани Режці гітлерців поганих, Щоб не ускресли вік вони. На руінах, папяліщах, На кривавих їх слядах Хай груган їх косці ліча, На бесіду сову клича Баль справляти на їх касцях. Нехай Гітлеру-вампіру Клюють серце, смокчуть кров; Сити був людським він жиром, П'яний був кривавим вірам, – Хай же гине звер звірів! Виразав він старцям очі, Резав матак і дітей, Дзікай зданню, патарочай Заслонявши дні чорною ночею, – Хай же гіне ліхадзей! Звертається у своєму вірші до білоруських партизан Я.Купала: Партизан, партизан, Білоруські сини! За неволю, за кайдани Режці гітлерців поганих, Щоб не ускресли вік вони. Кличу вас я на перемогу, Хай вам щастям свецять дні, Вирізайте людоїдів, Щоб не стало їх і сліду На святій нашій землі. Тінь забитих матак, діток, Дідів ваших і батьків, Окривавлений палетак Клічуть мсціць кривава так, Як не мсцілі пекло вяків. Не давайте гадам сили На собі распасцерць, Рийце заздалегідь могили, Виривайте з живих жили, Кров за кров, а смерть за смерть! Партизан, партизан, Українські сини! За неволю, за кайдани Режці гітлерців поганих, Щоб не ускресли вік вони. Нехай ваша победа Не кидає вас нідзе, Не пугає хай тривога, – Ваша чиста дорога Хай свободи даведе... Так пекло нечистей очисцим Партизан, партизан, Українські сини! За неволю, за кайдани Режці гітлерців поганих, Щоб не ускресли вік вони.
Симфонія була створена композитором Дмитром Дмитровичем Шостаковичем у 1941 році. Перші три частини написані ним у будинку Бенуа в Ленінграді (закінчено у серпні 1941 року, а з 8 вересня почалася блокада Ленінграда). Фінал симфонії, завершений у грудні 1941 року, композитор створив уже Куйбишеве, де на сцені Театру опери і балету вона і була вперше виконана 5 березня 1942 року оркестром Великого театру Союзу РСР під керівництвом С.А.Самосуда. Московська прем'єра (диригент С. А. Самосуд) відбулася 29 березня 1942 року.
ВИКОНАННЯ СИМФОНІЇ 9 серпня 1942 року твір пролунав у блокадному Ленінграді. Диригентом оркестру Ленінградського радіокомітету був Карл Ілліч Еліасберг. Виконання надавалося виняткове значення. Незважаючи на бомбардування та авіаудари у філармонії були запалені всі люстри. Віктор Козлов, кларнетист: «Дійсно включені були всі кришталеві люстри. Зал був освітлений, так урочисто. Таке піднесення було у музикантів у настрої, так грали з душею цю музику. «Зала філармонії була повна. Публіка була найрізноманітнішою. На концерт прийшли моряки, озброєні піхотинці, одягнені у фуфайки бійці ППО, що схудли завсідники філармонії. Виконання симфонії тривало 80 хвилин. Весь цей час знаряддя ворога мовчали: артилеристи, що захищали місто, отримали наказ будь-що придушувати вогонь німецьких гармат. Новий твір Шостаковича вразив слухачів: багато хто з них плакав, не приховуючи сліз. Велика музика зуміла висловити те, що поєднувало людей у той скрутний час: віру в перемогу, жертовність, безмежну любов до свого міста та країни. Під час виконання симфонія транслювалася радіо, а також гучномовцями міської мережі. Її чули не лише жителі міста, а й ті, що облягали Ленінград. німецькі війська. Ще пізніше, двоє туристів з НДР, які розшукали Еліасберга, зізналися йому: «Тоді, 9 серпня 1942 року, ми зрозуміли, що програємо війну. Ми відчули вашу силу, здатну подолати голод, страх і навіть смерть…»
ОРКЕСТР Виконував симфонію Великий симфонічний оркестр Ленінградського радіокомітету. У дні блокади безліч музикантів померли з голоду. Репетиції було згорнуто у грудні. Коли в березні вони відновилися, грати могли лише 15 музикантів, що ослабли. Незважаючи на це, концерти почалися вже у квітні. У травні літак доставив до обложеного міста партитуру симфонії. Для заповнення чисельності оркестру, музиканти, що бракували, були надіслані з фронту. Серед видатних диригентів-інтерпретаторів, які здійснили записи Сьомої симфонії, Пааво Берглунд, Леонард Бернстайн, Кирило Кондрашин, Євген Мравінський, Геннадій Різдвяний, Євген Светданов, Карл Еліасберг та ін. Меморіальна дошка на честь Дмитро
