|
На початку II століття у місті Аталлії, яке знаходилося в малій Азії, у знатних громадян імперії були раби. У Катулла серед інших перебувало у служінні ціле сімейство: Еспер, його дружина свята Зоя та діти Кіріак та Феодул. Вони були християнами, причому вже в другому поколінні, і ніколи не поклонялися язичницьким богам. Не дивно, що свята Зоя не приймала їжу, яка діставалася рабам після жертвоприношень.
Одного разу, коли Еспера був у від'їзді, до неї прийшли діти та розповіли, що планують втекти. Мати відмовила їх від цього, але дозволила їм відкрито сповідувати віру. Рішення було небезпечним, але чесним. Шляху тому вже не було. Діти заявили своєму господареві, що є християнами. Катулла у відповідь на це відіслав їх разом з матір'ю до Еспера, сподіваючись, що батьки заборонять їм сповідувати Христа.
Свята Зоя знала, що це лише відстрочка, попереду на них чекає мученицький подвиг. Коли вони повернулися до Аталії, у будинку проводилося пишне свято. Рабам принесли їжу, яка стала жертвопринесенням. Мати викинула її, чим викликала гнів Катулла. Він наказав зрадити мучеників страшним тортурам, а потім позбавити їхнього життя.
Зоя Римська, мучениця
|
Шість років вона мовчала. Не з власної волі свята Зоя Римська довгі роки не говорила жодного слова своєму чоловікові — зберігачеві царської скарбниці Нікострату та іншим людям. З нею трапилася раптова хвороба, після якої вона стала німою. Її розуміли насилу, але всіляко допомагали, а вона не могла навіть сказати, як любить своїх близьких. Але якось з'явилася надія. Жінка дізналася про чудових зціленнях, які творив християнин – святий Севастіан. Вона рушила до нього і впала перед ним на коліна. Поглянувши на старця очима сповненими надії, на якусь мить вона побачила Ангела, який тримав перед святим Севастіаном книгу. Але чоловік перехрестив її, і з її вуст зірвалися слова подяки.
Після того, як свята Зоя знову знайшла мову, вона повірила в Христа. Вона прийняла хрещення. Але попереду на неї чекало випробування. У ті часи християни зазнавали переслідувань. Язичники спіймали святу Зою, коли молилася біля гробниці Апостола Петра. Вона відмовилася зректися віри, перенесла всі тортури і мужньо прийняла мученицьку смерть.
Зоя Атталійська (Памфілійська), мучениця, дружина мученика Еспера АтталійськогоНа початку II століття у місті Аталлії, яке знаходилося в малій Азії, у знатних громадян імперії були раби. У Катулла серед інших перебувало у служінні ціле сімейство: Еспер, його дружина свята Зоя та діти Кіріак та Феодул. Вони були християнами, причому вже в другому поколінні, і ніколи не поклонялися язичницьким богам. Не дивно, що свята Зоя не приймала їжу, яка діставалася рабам після жертвоприношень.
Одного разу, коли Еспера був у від'їзді, до неї прийшли діти та розповіли, що планують втекти. Мати відмовила їх від цього, але дозволила їм відкрито сповідувати віру. Рішення було небезпечним, але чесним. Шляху тому вже не було. Діти заявили своєму господареві, що є християнами. Катулла у відповідь на це відіслав їх разом з матір'ю до Еспера, сподіваючись, що батьки заборонять їм сповідувати Христа.
Свята Зоя знала, що це лише відстрочка, попереду на них чекає мученицький подвиг. Коли вони повернулися до Аталії, у будинку проводилося пишне свято. Рабам принесли їжу, яка стала жертвопринесенням. Мати викинула її, чим викликала гнів Катулла. Він наказав зрадити мучеників страшним тортурам, а потім позбавити їхнього життя.
Шість років вона мовчала. Не з власної волі свята Зоя Римська довгі роки не говорила жодного слова своєму чоловікові — зберігачеві царської скарбниці Нікострату та іншим людям. З нею трапилася раптова хвороба, після якої вона стала німою. Її розуміли насилу, але всіляко допомагали, а вона не могла навіть сказати, як любить своїх близьких. Але якось з'явилася надія. Жінка дізналася про чудові зцілення, які творив християнин — святий Севастіан. Вона рушила до нього і впала перед ним на коліна. Поглянувши на старця очима сповненими надії, на якусь мить вона побачила Ангела, який тримав перед святим Севастіаном книгу. Але чоловік перехрестив її, і з її вуст зірвалися слова подяки.
Після того, як свята Зоя знову знайшла мову, вона повірила в Христа. Вона прийняла хрещення. Але попереду на неї чекало випробування. У ті часи християни зазнавали переслідувань. Язичники спіймали святу Зою, коли молилася біля гробниці Апостола Петра. Вона відмовилася зректися віри, перенесла всі тортури і мужньо прийняла мученицьку смерть.
Свя-ті му-че-ні-ки Ес-пер, його су-пру-га Зоя та їх сини-в'я Кі-рі-ак і Фе-о-дул по-стра-да-ли за ве-ру Хрі-сто-ву у II віці, в го-не-ня Адрі-а-на (117-138). Свя-ті су-пру-ги при-ня-ли хри-сти-ан-ство в дитинстві і сво-их дітей так-же вос-пі-та-ли в глу-бо-кой ве-ре . Всі вони були ра-ба-ми знат-но-го рим-ля-ні-на Ка-тул-ла, жив-ше-го в ма-ло-азійському го-ро-ді Ат-та- лії. Слу-жа сво-е-му зем-но-му гос-по-ді-ну, свя-ті ні-ко-ли не осквер-ня-ли се-бя ідо-ло-жерт-вен-ної пи-щей , упо-тре-лі-ня ко-то-рой язич-ні-ка-ми було обов'язковим. Одного разу Катуль послав святого Ес-пера по справах в Тритонію. У цей час святі Кі-рі-ак і Фе-о-дул вирішили бігти, не бажаючи знаходитися в постійному общ -Нії з язич-ні-ка-ми. Од-на-ко свята Зоя не бла-го-слови-ла-си-но-вей на цей по-сту-пок. Тоді юна-ши про-си-ли ма-те-рин-ського-го бла-го-слов-ня на відкри-те ви-по-ве-да-ня сво-ї віри у Христа і по-лучі-чи його. Коли брати об'явили Катуллу, що вони християни, той здивувався, але не зрадив їх на муки, а відіслав умі. -сте з матір'ю до свя-то-го Ес-пере-ру в Три-тонію, сподіваючись, що ро-ді-те-ли переконають своїх дітей до від-ре-че-ня від Христової віри. Знахо-дячись у Три-то-ні, свя-ті деякий час про-жи-ли в спо-кой-ствии, го-то-вясь до пред-сто-яв-ше-го їм му-че-ні-че-ско-му по-руху. До дня народження си-на Ка-тул-ла всі ра-би були возвра-щен-ны в Ат-та-лію, і в будинку устро-ен був свят-ник на честь бо-гі-ні Фор-ту-ни. Ра-бам би-ли по-сла-ни яст-ва зі сто-ла гос-під, у чис-лі ін-чого би-ли ідо-ло-жерт-вен-ні м'я-со і ви-но . Але святі не доторкнулися до їжі. Зоя ви-ли-ла ви-но на землю, а м'я-со кинула зі-ба-кам. Дізнавшись про це, Ка-тулл при-ка-зал іс-тя-зать си-но-вей Зої - святих Кі-рі-а-ка і Фе-о-ду-ла.
Бра-тьєв, об-на-жив, під-ве-си-ли на де-ре-ве, тер-за-лі же-лез-ни-ми ору-ді-я-ми на очах їх ро- ди-те-лей, кото-рі під час тортур на-став-ля-ли своїх дітей терпіти до кінця за віру.
Потім і са-мі ро-ді-ті-лі, святі Ес-пер і Зоя, були під-верг-ну-ти ж-сто-ким тортурам. Нарешті, всіх чо-тих му-че-ні-ків кинули в роз-ка-лен-ну піч, де вони з мо-лит-вою зрадили свої ду- ши Гос-по-ду. Те-ла їх зі-хра-ни-лись у вогні невре-жден-ни-ми, і чут-но було Ан-гель-ське спів-ня, про-слав-ля-ю-ще по-двиг іс -По-вед-ні-ков Гос-під-них.
Див. також: "" у з-ло-же-ні свт. Ді-міт-рія Ро-стов-ського.
